Заспівала дзвінко душа
Стоячи біля мого вікна
Тянучи свої руки до мене
Ледь живої тліющої душі
Запрошуючи мене на танець
Цьої безкінечної тягучої но такої
Дурманющої пустоти
Затронув її спів мене
Який корнями вріс в моє єство
Роздробивши останки биття земного як скло
І взлетівши з вікна блаженно викрикнув я
Мене покорила ця блаженна Богом забута земля
Де тліє одна пустота
І вцьому забутому краї
Я также неустанно буду протягувати свій
Гибельний дурманющий душу спів.....
Стишок 18
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219042400013
Свидетельство о публикации №219042400013
Рецензии