Стишок 20

Ласкавим теплим шепотом
Пролетівся ехом стон
Зігруваючи отчаянні серця
Благословенним болем
Відгукнулося теплом....

Мій милий милий хлопчик
Де біль і гореч тобі дана як граль
Щоб ти розстягував цю блаженну отчаявшим людям спіраль
Як дар Несучи цю тяжку ношу темноти
Незабувай шо ми усі за тебе хором держим кулаки
Цю ноту в тобі зародив сам Творець
Щоб ти словами міг передати цей неодержимий до божевілля згустку мрачний твій благословенний кінець....
Тьма ще не біда коли рядишком знею
Крокує пустота....

Проклятим вінцем нагородили її в наступне життя,
Заморовуючи живцем це ще далеко не останнє життя,
І прогреміло громом сміху падших
Ведь твої смертя будуть складатися як азбука Творця цього пережитого гріхом земного буття.
Далі чекай нової глави начеканеної воїнами раненої землі......

З хижини вийшла вона сестра сестер чорної вдови полум'ям розігріваючи жаркі чорні вуглі
Судьба твоя корєшком пробита і людською кровю жадно пролита.
Вузли твої порочні но небом стягнуті на прочно
Дарованно тобі перо жовте дарованно тобі добро творити
Дарованно тобі вогнем перо червоне палко серця любити
Дароване тобі третє перо чорне блуждающої твоєї душі і чорних твоїх гибельних знань прольється спокоєм і Благословенням приймаючи з смиренням цю дань....