Стишок 26

Мічений Спартанець Творця
На обриві судьби крихітно підвис
Де зустрічі благала обриченна земля
Холодом мягко зустрічая
Задзвеніли голосно знамена
Провіряючи сосуд на міць
На одиниці щоб зміцніла суть....

І полетіли холодні стріли свистячи незрозумілим мраком
Навязуючи божевілля
Посипалися крахом ядовиті холодні стріли
Встревая трепетним болем в серцях
Де гасне вогонь свічі у мить
Заплітаючи незрозумілий механізм
Де павши на коліна він викрикнув аууу-аууу-ауу
Ці крихкі стріли я з стержня зітру...

Далі чітко летіло холодне копье
З магічним символом переплітая русло
Єдко в голові пронзилася біль
Грамотно розбиваючи розсудок надій
Як по поличкам взору пали
Страшні картинки заплітаючи свою павутинку
Ну а воїн павшим станом викрикнув аууу-аууу-аууу
Цю холодну лють я своїм щитом зібю....

Далі мертва земля
Хитрий план підмела
Взяла час у свої лодоні
І закрутила хитрий хід
Провалючи сознанія
Сипала вона
Драгоцінні знаменна мрій прекрасного життя
Де губиться усе погане і страшне
І таким казковим запахом
Дурманюющий душу екстаз
Викрикнувший аууу-аууу-аууу
Який б мене нечикав страшний кінець
Я все же від душі взор загострю
Своїм щитом серце збережу
Мечом всі хитрі плани розірву
І гордо з улибкою у вись я взлечу....