Судьбою розгорнувши лист небес
Де за спиною стоїть забутий мертвий пес
Своїм лаем тоску и гибель наганяя
Жарко і з жадністю надії пожирая....
По правому плечу звоном у вусі стучить
Ласкавий батюшка про одиночество гласить
Своїм знамям духів відганяє
А за хрестом жадно жінок ласкає....
По лівому плечу пташка співає
Про прокляття слова забувая
У сни віру наганяя
Жіночкою сонцем обігрівая....
Над головою гласно ворон голосить
Шо ця ніч буде вічно в душі нить
А смерть як вісник до тебе прийде
І ці всі тяжкі пруті обірве. ...
Стишок 28
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219050500104
Свидетельство о публикации №219050500104
Рецензии