Ця тьма як судний день продавця
Який лускотно крутить години бідного життя
Скурботу і тоску пожирають дикі пси
Лишається листочек щоб підірвати цей пічальний огоньочек....
Ці дні пропитанні липким отчаянием сигаретного диму потерянного метро
Ідилія вбитої психіки заряжая судьбоносний веер в никуда де маше одна лише біда....
Ці дні позастрягали петлями в мировозрении пустоти
Лишивши манящий глазу порок
Де слизь капаючи чарує як послідній вздох
Відходить поїзд на ура
Валючи стіни крихкого дня....
Ці дні гибельного забуття ворочаться як змії
Показаючи зуби вторичного буття
Розносяться ехом в сусідні дома
Де крик і страх збігаються в крайця
Оголошуючи восторгом незабутні миті дня....
Цей день бреду перевернутого сна
Де реготом його провожала чорнота
По своїй суті привела в загублені края
Від крика ворона зірвались небеса
І тяжестю впало на землю іще одне життя...
Стишок 27
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219050500089
Свидетельство о публикации №219050500089
Рецензии