Пiсня

Того ранку Олександра прокинулась чи то не з тої ноги, чи, м’яко кажучи, не в дусі. Ще вдосвіта на сусідньому подвір’ї щось голосно гупало та цокотіло в нерівномірному ритмі і це ще більше дратувало її збуджені нерви.
-Чи вже той Іванович зовсім з глузду з’їхав ? З п’ятої ранку дах ремонтує! І тож яка неповага мусить бути до сусідів! Яка байдужість, яке самолюбство і невихованість .
В її думках попливли такі хвилі негативу, що й сонячний день видався похмурим.
Олександра нашвидкоруч вмилася  холодною водою з криниці і побігла порати худобу. Настрій господині помітила навіть, завжди привітна  корова Мунька, яка щоранку зустрічала її своїм «Му», тому сьогодні замість звичного «вітання» здивовано зирнула на господиню і повільно та насторожено облизнула губу зліва направо.
-Ти ба яка, язика з самого ранку висовує до мене, нечисть! - буркнула Олександра, плеснула Муньку долонею по потилиці і стала доїти корову. Терпелива худобина злякано поглядала своїм темним оком на господиню, але навіть не рухалась, не крутила головою, тільки час від часу намагалась прогнати хвостом набридливих мух.
Олександра  мала  чимале господарство , і все потрібно було встигнути попорати до сніданку, тож швидко подоївши Муньку побігла до хати замісити млинці, щоб підходило тісто, доки поратиметься далі по господарству . Коли вийшла з кухні на призьбу, з черговою порцією корму для птиці, побачила сусідку, котра працювала в своєму городі і тихенько щось наспівувала. Олександра зробила вигляд, що не помічає Ксенії,  швиденько побігла стежиною до сараю. І хоч напружені нерви та заклопотана голова були, здається нездібними сприймати побічну інформацію, та вуха вловили відривок від сусідчиної пісні: «До Тебе йду з турботами своїми, Ти понесеш тягар мій нелегкий». Ніжний оксамитовий альт Ксенії вітерець ніс понад городом аж до хліва, і прислухаючись, Олександра могла впіймати зміст пісні.
-Що знає вона про турботу і тягарі? Біди в житті не бачила! Співай , хоч пританцьовуй! А якби в мою шкіру влізла, котрої пісні заправила б, га?  - про себе сердито подумала Олександра...Вона гнівно стиснула кулаки, намагаючись цим приборкати свою злість. Хустина її давно вже збилась на бік, чорні брови стулились на переніссі, утворюючи криву складку, а з під них позирали гарні, але з таким неприємним блиском карі очі.
Олександра зупинилась біля курника і ще раз подивилась у той бік, звідки лунала пісня Ксенії. Слова тут було чути трохи гірше, зате сусідка не могла її бачити за дверима курника, сама ж Олександра з темряви приміщення мала можливість уважно спостерігати  за  Ксенією. Зовсім недавно сім’я Ксенії з четвіркою дітей оселилась у будинку по сусідству з Олександрою. Скромна, завжди привітна сусідка, з приємною посмішкою на вустах чомусь дратувала її, хоча сама Олександра в глибині серця розуміла, що заздрить Ксенії - її врівноваженому характеру, манерам спілкуватись. А виховані дітки сусідів, гарні відносини в сім`ї і порядок на подвір’ї викликали в ній роздратування. Мабуть тому, що в самої життя складалось зовсім по іншому. Постійні сварки з Федором стали приводити  її у відчай. Що день - то відносини між ними виростали в неприховану неприязнь, а пізніше і  в ненависть. Вчора була чергова сварка, яка скінчилась розбитим посудом та так і не чіпаною ним мискою каші, розмазаною по долівці. Федір прийшов додому напідпитку, між іншим, як і завжди останнім часом. Працював він комбайнером. А тепер, коли була саме пора жнив, то відомо що мав добру  змогу отримати «мокрий» заробіток за свою важку працю. А від нього відмовлятися Федір аж ніяк не бажав. Отож, вчорашня суперечка подружжя знову закінчилася розгромом на кухні та лайкою. Після цього Федір нашвидкоруч зібрав і торбу необхідні речі, гукнув з порогу якесь неприємне «прощай», гримнув дверима і подався у темряву ночі. Вона знала, що пішов чоловік до своєї матері, яка жила на другому кінці села. А та, м’яко кажучи, не похвалить Олександри за таке відношення до чоловіка, і прикладе всі старання, щоб сварка між ними затяглась як найдовше, бо ж завжди виправдовувала свого, як вона казала, бідолашного синочка, а  злючу невістку і на очі бачити не хотіла. Та й сама Олександра після таких перепалок довго тримала злість і образу на чоловіка-п’яницю. Але найбільше горя від цих безглуздих сварок, які супроводжувались лайливими словами та криками, зазнавали їхні донечки. Перелякані дівчатка не виходили зі своєї кімнати навіть після того, як в хаті все стихало.
Олександра згадала, як підійшла до дверей кімнати дочок і прислухалась. Тиша була настільки гнітючою, а вона сама такою одинокою та жалюгідною, що хотілось кричати від душевного  болю. Чомусь уявила себе такою ж розбитою, як той посуд посеред кухні. Глянула навкруги, сіла на лаву і заплакала. Вона не дивилась скільки часу минуло з тої пори, як пішов Федір, не знала яка вже година ночі. В хаті був повний безлад і тому потрібно було прибрати, бо Олександра все-таки любила порядок, тому перед тим, як піти спати, вичистила підлогу від залишків вже присохшої каші та розбитого посуду. Тихо зайшла до своєї спальні, в якій було нестерпно одиноко і неприємно, лягла, але ще довго не могла заснути. Думки роїлись у стомленій голові, мов мухи у конюшні, і викликали жаль до самої себе, та нестерпну пекучу біль коло серця. Тому і не дивно, що вдосвіта вона прокинулась у такому злому розположенні духа...
Ксенія продовжувала співати і не помічала Олександри. Вона навіть не здогадувалась  , що та вже деякий час спостерігає за нею. Прислухаючись до слів пісні,  приємної мелодії, та чистого голосу Ксенії, Олександра вся напружилась бажаючи осмислити,  про що саме співає тепер сусідка. А та, ніби усвідомлюючи що коїться в душі Олександри, вже співала: «Не покину Я вас, не забуду,  так як мати маленьке дитя, турбуватись про вас ніжно буду...» Далі Олександра не могла вже чути слів пісні. Визирнувши з-за дверей курника, вона побачила хустинку Ксенії, що віддалялась з городу  в напрямку подвір’я. Хоча та ще співала, але відстань між ними настільки збільшилась, що до Олександри долітали лише відривки  слів, а потім мелодія і зовсім стихла, а сама Ксенія зникла з виду, зайшовши до хати.
Замислившись, Олександра забула що в кухні у неї давно вже підійшло тісто  на млинці, не думала і про те, що по господарстві ще не всю роботу зробила. Не поспішаючи, йшла вона від курника до хати, а очі зволожувались слізьми. Солонуваті ручаї поволі стікали по щоках гарного, але такого сумного обличчя жінки.
-Хто Він, що не залишить і не забуде у тривогах? Хто може взяти на себе тягар її, Олександри? Хто може зрозуміти і підтримати її?
У пам`яті знову сплив той день, коли чоловік Ксенії приїхав до їхнього села, шукаючи будинок для своєї сім’ї. Згадала власне незадоволення, коли почула що віднині її сусідами стануть якісь невідомі віруючі, так звані у народі «штунди». Відтоді вирішила триматись на відстані від таких сусідів,  і донькам заборонила бавитись з їхніми дітьми, хоча ті не раз запрошували дівчаток до себе на подвір’я. А тепер, коли з розбитим серцем вона слухала пісню Ксенії, там за дверима курника, то зрозуміла, як багато втрачала, не спілкуючись з сусідкою. Чомусь здалося, що те тепло, котре йшло від пісні Ксенії, здатне зігріти та заспокоїти і її серце. Захотілось щоб Той, Хто взяв на Себе тягар та проблеми інших, допоміг і їй у важких життєвих стражданнях.
Коли Олександра зайшла до хати - почула приємний аромат смажених млинців. Донечки, котрі прокинулись за час її відсутності, помітили  тісто на столі , що вже підійшло, і зрозуміли що пора готувати сніданок. Так хотілось їм зробити для матері хоч щось приємне. Ще вчора ввечері вони домовились між собою допомагати їй , чим дуже здивували Олександру. Бо ж раніше ніколи не спішили до праці, рахуючи себе ще маленькими, про що ним завжди нагадував батько.
-Можливо, ще все буде добре ... - подумала Олександра. Вона підійшла мовчки до дочок, пригорнула їх до своїх вологих щік і ніжно по черзі поцілувала.
А тоді, ніби щось пригадавши, тихо мовила:
-Після сніданку можете погратися з дівчатками тітки Ксенії, занесіть їм на гостинець млинців та пряників. Я і сама прийду туди, як тільки  зварю  борщ та вареники. А потім, трохи помовчавши, додала:
; Ополудні  занесете батькові на поле обід.
Дівчатка переглянулися між собою, не зовсім розуміючи що викликало такі переміни  в серце матері. Зазвичай, після сварки з батьком, вона тижнями   могла не згадувати про нього. Та й сама Олександра не зовсім освідомлювала, що саме відбувалось у її стривоженій душі. Ще не до кінця розуміла вона , що в її зранене  серце постукав Той, Хто хоче взяти всі тягарі на Себе.
~ДЛВ~


Рецензии
Рассказ " Пiсня " психологического плана. Автор сосредоточила пристальное внимание читателей на жизни двух семей, на их нравственном и духовном состоянии, показала реальные ситуации, которые меняют мировоззренческие взгляды. Именно это и является главной сюжетной линией. Внутренняя опустошённость главной героини Олександры из - за семейных драм, отчуждение от общения с соседями, чувство безысходности от тяжёлой жизни были преодолены ею благодаря услышанной песне:" «Не покину Я вас, не забуду, так як мати маленьке дитя, турбуватись про вас ніжно буду»..."Чомусь здалося, що те тепло, котре йшло від пісні Ксенії, здатне зігріти та заспокоїти і її серце. Захотілось щоб Той, Хто взяв на Себе тягар та проблеми інших, допоміг і їй у важких життєвих стражданнях". Вера и Надежда на Него вселили оптимизм в душу Олександры, поменялось её отношение к соседке Ксении и её семье, разрешила дружить детям (которые давно к этому стремились, но получали запрет!), появилось сострадание к мужу Фёдору, желание всё поменять в своей семейной жизни. Автору удалось решить поставленные творческие задачи: раскрыть озвученную тему и выразить глубокую идею - прославить Господа. Пусть вдохновение никогда не покидает вас, Любовь, радуйте читателя своими новыми успехами! С уважением и теплом, Марина Татарская

Марина Татарская   09.08.2019 14:53     Заявить о нарушении
Благодарю вас, Мариночка, за так чудесно и доступно изложенные рассуждения по рассказу «Пісня», я глубоко тронута!
Да будет прославлен Господь и через это произведение!
Да благословит вас Бог!!!

С христианским теплом Любовь

Любовь Дуля Шевчик   09.08.2019 19:37   Заявить о нарушении