Бiля серця пекло

Біля серця пекло і нестерпно боліло,
А на грудях поранених кров запеклась,
Та він дихав іще, і вуста шепотіли:
«Ти мене не залишив Ісусе? Ти спас?»

Руки дрібно тремтіли і враз притискали,
Книгу книг, що завжди біля серця носив.
Все єство наповнялось тривогою й  жалем,
А піднятись з землі, він не мав уже сил.

Очі вгору підвів та з благанням молився:
«Отче мій, коли воля Твоя на життя ,
Допомогу пошли, бо я страшно втомився,
Вірю я, Ти Своє не залишиш  дитя.»

Вже не чув, як до нього наблизились кроки,
Хтось на руки підняв,  й на підводу поклав...
У шпиталі сказали: «Потрібен  лиш  спокій!
Він живий!» - На це воля Господня була.

Як до тями прийшов - враз за серце схопився:
«Боже мій! Де поділась Книга із книг?
Невже втратив її, як в яру опинився?
Чи можливо хтось викрасти Біблію встиг?

Лікар Книгу простяг понівечену дуже,
Той притиснув її до грудей, наче клад...
«Книга ця зберегла троє серденько,  друже!»
«Навіть двічі!!!» - Збентежено мовив солдат. 
~ДЛВ~