Стишок 36

Караулили у метро ганця
Проводами жизни соеденя
Люди улибались йому і щиро смотрели в глаза
Где пилью застигла пилинка льда....

Переход в жизни к лутшему етапу
Где жена дом ребенок огород
И Серце то от радости поет
Держал солдат гранату в руках
И на последок прикуривая леденящий страх....

Бабушка Таня на дворе розносила слухи падкие кто и чем дишет и куда пливет
А когда то били времена охх і што творила то я
Азартно трепет соченя збоку пошлишилось
Пациенту к сожалению уже ничем не помоч
Глухой маразм её погубил но ещё и утопил....

Как то спросил мальчик в матери около кровати
Мам а правда я буду довго і щасливо жити
І творити і любити і добро людям дарити?
Заридала матушка шалено сльози раня
Ведь цей сон уже лет 10 спокоя не дає
А было дело в юности и лет то только 16....

Ідучи з роботи заговорив собі Максим
Робота є жінка є квартира також
І сусідня любовниця Даша
Ще й в придачу спадок від дідулі
Тільки щастя спокою нема від такого бурхливого життя....

Якось у лісу заблукало диво
На плечах своїх неся добрий горошок зерна
Ще й помічник в придачу мітить в полі чудеса
Сміючись рожки свої в світлі місяця висвіччя і хвостиком дорожні напрямки переміша.....

Якось мені сказали ти є бездарне дитя
Ні до чого нездатне пропаще життя
Від тебе ні помочі одні збитки
Засіли в памяті ці судьбоносні слова
І де б я не наступив чи що б незробив програма запущенна ліниво відлік свій храня і усе що не робиться іде або на краще або до сраки. ....