Ну, от і дощ…
Блукає по пустелі…
Чорніє сивина кудлатих хмарочосів…
І вітер з моря…
У блакиті піднебесся, в розривах порожнин, піщано-золота, яскрава простосердість марення мого про проблиск небожат і віра…
У вирій поетичний нестерпучості натхнення…
У неминуче.
Ну, а поки…
Дощ…
Благословенний дощ…
Блукає по пустелі…
Хмарочоси, хмарочоси...
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2019
Свидетельство о публикации №219051800700
Свидетельство о публикации №219051800700
Рецензии