Пост-Магiя -Метаморфози-

Ми не знаєм достеменно:
хто ми, звідки і для чого
появилися на світі
Сіті ловчі скрізь, повсюдно.
Потрапляємо, як мухи потрапляють в павутиння,
в них.
Тиння, лати, паркани помережили країну,
перекраяли лани.
Потриюджені сини світу цього
знемагають в колах крейдяних.
Тих, що відьми малювали ще тоді,
коли камінь був м'яким.
Ким же був ти, дух безсмертний,
що мені щоночі
дивні формули шепочеш.
Магістерію чи ні?
В сні.
Ночі, ночі.
Чі. Чі. Чі.

Міти, міти, мітки часу.
Біг по колу.
Серпентин, ковтнув хвоста,
й на осонні гріє спину.
Кіт муркоче і спроквола поглядає
крізь заплющені повіки,
крізь затулене вікно,
як Степан іде на стайню
запрягати Сивка й Бурка
для Господаря свого,
що поїде в срібній бричці
у Тридесятере Царство
випікати пироги
і ладнати вам пороги.
Ги-ги-ги. Ха-ха-ха.
Розсміялись сміхачі.

- Учителю, намагаюся знайти рацію в твоїх словах
  і наражаюся на думку, що потроху божеволію.
- Відчуваєш, що ґрунт пливе під ногами?
- Так.
- Звичний світ втрачає обриси, барви напрочуд стають яскравими,
  від запахів чманієш, від звуків п'янієш. Так?
- Так.
- Не бійся. Насправді ти повертаєшся до себе забутого.
  Твій метелик прогризає осклеп. Дуже скоро я тобі стану непотрібним.
  Зосередься на диханні. Лови свій ритм. Живи з миром, Сину Людський.