Стишок 40

Пролетіли мрії щасливого життя
Палкою росою осіли на дні
І небом загриміли люті дощі
А ворон тим часом естрадним тоном загаргонив у ночі
І сплелися таки доволі інтересні намічені ходи.....

Парючи нічні душні деньки
І заливаючи в них кровяні ножі
Де мітять гладко душі Падшие
Даючи приказ шо пора випустити свій отряд....

Умалешеним твердим хапом
Ми затягнем їх у свій покров
Навієм душу темним мраком
І осідлаєм їх на кол....

Твердо час я закручу і до безумия доведу
Навіть пугало з широким махом задерая плащ
Відмитить ужас і покине свій прекрасний пейзаж....

А що лишається нам ледь тліющим бійцям
Де покров світла ми залишили на пагорбі том
Прикриваючи плече своє ми матір захистили
І у інше життя брата проводили....

Лишається папироску закурить
І гіркотою тою рани залічить
Зібрати дух до купи мимолетно нагостряючи свій меч
І з криком восторга зустріти чи то гибель чи то
Іще один кровю залитий крах....