Себе я полюбив
А цим я значить Бога похвалив
Но ці тернисті скучні дні
21 століття наглих брехунів де рабство угнітає покров душевний мій....
В душі воїн кричить мечем дух хранить
Щитом любов і серце захищає
А копьом у висоті ціль і мету в повітрі возвишає....
Оххх і скукота робота дім робота
Де в куточку мягко заховалася така мила мому мозгу пульна рвота
Яка шепотом просе звести корок і очі відкрити
Либо на петлі свої ноги мягко накрити
Чи з висоти птахом взлетіти
І що мені блін робити......
Стишок 41
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219051901858
Свидетельство о публикации №219051901858
Рецензии