Стишок 46
Ледь тліющий кусочок бугря
Обігрів невідомі края
Покоровши гори косючі
В прах розлетілась жара
Весь пагорб прекрасним мережевом храня
Місяць красиво вогонь у себе впитав
І у небі це видовище неймовірно розмалював.....
Море берег обмивало тоску и печаль збирало
А саме тіло неминуче вмирало
І в останній подих живим феєрверком зірвало
Летючою зіркою в небі знак лишало.....
Душа кольори у себе всі впитала
Вогонь і лід і тьму в серці показала
Урок звісно вона прекрасно прописала
І у слідуйще життя легким струменем взлітала
Стишок 46
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219052701843
Свидетельство о публикации №219052701843
Рецензии