Стишок 47
Ти зімною переспиш і потім
Або згориш або новою зіркою загориш
Ітак це слід в душі лишило
На два різних континети людей поділило...
В сни приходила вона чистоту свою храня
Красу в серці приховала і очима цікаво розглядала
Ніжно руками тьму розганяла і пальчиками на бедрі знаки писала
Но свою таємницю в картах приховала
І Судьба їй на лодоні все прекрасно розписала....
Ранений Звір Це Також Воїн
Де берега обшиті тінью темноти
Душа б'ється об гострі льодовиті холми
Розбиваючи ниті судьби....
..
Вмираюче Серце Можна Оживити
Но За Це Потрібно Плату Принести
Смерть Або Життя Колихають Веса
Горить Камінь Під Водою
Жриця Судьби Востала Над Рікою!
....
Стишок 47
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219052800050
Свидетельство о публикации №219052800050
Рецензии