А у нього серце віджило
І теплим струменем в ритм забило
Ізобилією дороги облило
А небо в пітдвердження милосердя запустило
І мітку хлопцю подарило...
Вампіри жадно винюхуючи слід частички любові підбирали
І з радістю свої пісні співали
Палящий слід їх дурманом охопив
І в горлі страшно задавив....
Но и отчаяния хлопця не лишало
Берега збивало і в темні хащі погружало
І сили нестерпно чахли у ріці
Де вокруг метушаться ядовиті кліщі
Морок і ужас наводя що ще не програнна борьба
Сигаретним димом обдуваючи свої печальні паруса....
Стишок 48
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219053001754
Свидетельство о публикации №219053001754
Рецензии