Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/06/02/1932
Чому як сокіл не літаю
і сонця вись не досягаю,
щоб по синьому небу летіти,
де були хмари наче квіти.
Там непорушна синява
і хмар високая стіна,
сонце ховається за хмари
і скоро нічка буде з нами.
Вже сонце до землі звикало,
проміння рясно розсипало,
а сонце за тими хмарами
наче ховалося за фіранками.
Низенько повисали хмари,
летіли понад дугами-мостами,
зверху - сині, внизу - білі,
наче під ковдрами.
Хоч не сокіл, не літаю
понад хмароньками,
та побачу і почую
простір над домами.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/06/19/900
25.05.2019-9.06.2019.
Світлина Ігоря Винниченка:
“Чому я не сокіл?”
Почему как сокол не летаю?
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219060901384
Свидетельство о публикации №219060901384
Рецензии