Стишок 52

Видок у мене еще тот мов роботяга брудних канальних підземних стічних вод
Рубашка по рукава підбита мов земляний покров де майстер грубо пошив засов....

Елігантністю наділили і пачку сигарет мягко в правий карман положили
Черти лиця струмом проводили і ціль в житті бездарно в кабелі скрили
Стрес слід лисини лишив і знаннями толіратно це усьо прикрив.....

В душі воїна настругали і аплодесментами гучно провожали
У ночі провідником призвали і перевтілення гармонійно прописали....

Життєву дорогу посол знаками свише печать пробив і хтось як вовк вночі завив
Таки доволі інтересні мемуари підганяла то ли сочиняла то ли судьба сама мені писала

В сни таємно про серденько спів лунав
Щоб край вірою мило процвітав
Дар страждання нагадали
Мертва отчаянная картина гірко перед очима впала....

У вухах ще колокольний звін стоїть
Мов про щось знакове мені ехом голосить
Ну а що робить коли уміло вголові хтось стержень точить
І вперто про суїцидальний кінець мені шепотом бурмочить.....