Стишок 53
Мов хтось невидимий витягає золоті спіралі земної біготні
І уміло їх роскидує на гадальному столі
Таємницею обтягує шифр Творця
І загадкою відбиваючи сердечні вогняні меледроми людського бития.....
Страх і біль туманить взор потерь
Де душа в отчаяннии рвется на петель....
Но мов свише посол звіт у сни передає
І чарівною дугою край вмираючий цвіте....
Ангели підняли свій трибунал
І гучно обдарили музикальний дар
Де співом Демони задали тон
Божевільним стрибком відмічяючи хід коньом...
На краю земному де берега обмивають золотими лучиками сонця безкінечного океанського дворця
Мужчина в лодоні тримав подарок кармічного свого тринадцятого життя дарованого ехом від Бога почуття
Він силу любви відчув і цей момент гармонійно запечетлив
Хрест чарівно в повітрі заблистав і океан щиро обійми ці прийняв і подарок цей на дні своєму він охайно приховав....
Свидетельство о публикации №219062000007