Скрипаль судьби ноту повторив
І я кармічну похоть погубив....
На арфі музика лунала
В серденько надія тонко залітала....
Барабанщик атмосферу розганяв
А мене чугунний депресняк забрав....
На сопілці чарівниця палко грала
Емоції мені свої дарувала....
Хтось невидимий на фортепіоно ноти сочиняв
Ніжно лагідно страхи мої розбивав....
Гітаристи в купку позбирались
Монетами тоски й печалі роскидались....
Ангел в трубу голосно задув
І я мов крилами стріхнув....
Колокольним звоном їбануло
І мене радістю і щастям обгорнуло....
Стишок 54
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219070200053
Свидетельство о публикации №219070200053
Рецензии