Hamelegoniya

   Насолоджуючись ранковою прохолодою тропіків, яка зовсім скоро заховається в самих густих хащах, міцно чіпляючись за гладеньку кору розлогого дерева, пересувалася чудернацька істота, озираючись довкола на 360" градусів одночасно своїми чудо-очиськами... Періодично вона зупинялась завмираючи, ніби уздріла якогось страшенного звіра на дорозі, чи то перед нею повстало якесь провалля і обдумувала детально як діяти далі.. але згодом рухалась далі, ніби нічого й не сталось... Подолавши дистанцію  у два ліктя, хвостате чудо знову завмерло, але вже дійсно від несподіванки, бо перед собою побачило схожу до себе істоту, тільки більшу чи не в два рази, яка теж завмерла і  була схожою до гравця шахів у самий кульмінаційний момент, тримаючи у повітрі передню ліву лапу...
  - Хамелеонівський привіт..!!? (Еклер)
  - М-м, дякую. Тобі теж привіт. До речі, а чому це "хамелеонівський" привіт?!? Можливо правильніше сказати: - "Привіт хамелеону?!?" Чи: - "Привіт хамелеонам?!?". А взагалі то, достатньо і простого: - "Привіт!", бо ж і так зрозуміло, якщо хамелеон хамелеону каже - привіт, то привіт вже точно хамелеонівський, а не жираф"ячий чи мавпячий..?!? Тобто можна без цієї тавтології та багатослів"я.. це я так, на майбутнє. До речі, я Макаронс..!
  - Ого..! А я Еклер! Це ж треба, у нас стільки спільного..?!!
  - Еклер??! Тобто той, якого можна з"їсти?!? Ну-ну, не дивися на мене такими очиськами, я ж не збираюсь тебе їсти!? Я про твоє дивакувате ім"я!?
  - Я і не злякався, це здивування, а очиська у мене такі від народження. Так, все правильно, Еклер! Річ у тім, що моя мама - француженка, і хотіла дати мені ім"я - Клер, а тато, дуже любить еклери, французькі звісно ж, тож він і назвав мене Еклером, бо останнє слово завжди за ним, а мама як виявилось була і не проти..!
  - Ну що ж, я так розумію тепер моя черга..?! Знаєш Еклер, а ти щасливчик!?! Мав би ти якесь інше ім"я, я б не став і розмовляти з тобою.. Натомість, я тобі першому, за все моє життя, ось так при першій зустрічі відкриваю найпотаємніше із життя моєї сім"ї та знаменитого роду Сільвіо Макароні... Десь у ХІV віці, мій пращур був відомим на всю Італію кондитером.. а наприкінці життя він створив дивовижний десерт, рецепт якого наснився йому рівно у 70-ий день народження..! Буквально на наступний день, перші відвідувачі його кондитерської вже називали його "десертом Макароні", звідки й пішла назва..!? До речі, навіть не намагайся переконати мене, що цей десерт створили французи! І ось тобі неймовірний збіг обставин, мама хотіла назвати мене - Сандро, що значить "заступник народів", а тато! і жити не може без макаронів, тож і захотів дати ім"я - Макарон, але щоб і маму не образити, додав одну букву від Сандро, бо останнє слово теж завжди за ним, лише у подібних питаннях, ось і вийшло - Макаронс! Але запам"ятай, ця буква в кінці для мене дуже важлива, як для жирафа високі дерева, тому не лінуйся її вимовляти, окей?! Тобто перед тобою, справжнісінький нащадок славетного роду Сільвіо Макароні, який дав людству райський десерт..!
  - Аа-гаа.. Я просто вражений..! Цікаві ми з тобою хамелеони!
  - Цікаві..??! Сказано не влучно і не обдумано. У тебе занижена самооцінка. Я бачу мені з перших хвилин нашого знайомства, треба братися за твоє перевиховання!? Запам"ятай раз і назавжди, хамелеон - це вінець творіння всієї природи! Нема подібної до нього істоти, яка б була так досконало створена..!
  - Але ж ми такі маленькі, порівняно з більшістю..?!?
  - Ехх.. бракує тобі розуму. Ну що ж?! Відкрию тобі трохи очі.. Візьмімо до прикладу слонів, найбільших з усіх істот, так ось у них, виявляється, мізки менші ніж у нас! а все інше заповнене водою, через що вони такі важкі, до речі вони розтоптали мого дядька, так що від нього лише брудне місце лишилось.. але ж ти уяви тільки, які жалюгідні ті слони!?! Але досить про слонів, ближче до суті, запам"ятай, ніхто не володіє такими здібностями як ми..!
  - Це наша шкіра?!?
  - Ех телепню! І є щось у тобі французьке?! пробач мою прямолінійність. Помічаю, сьогодні щастя посміхається тобі! Не хочу бути багатослівним, тому просто слідуй за мною і тобі відкриються очі на багато речей. Це ж треба, доля подарувала тобі знайомство зі мною, саме у той день і хвилину, коли я, нащадок Сільвіо Макароні, свідомо став на "стежку війни"..!
  - Стежку війни..?!?
  - Саме так, ти все правильно почув! До речі тепер на твоїй фізіономії вже точно не здивування, а щось інше, бо твої і без того великі очиська стали ще більшими..!? Поки що мій ворог - птиця-носоріг, а я називаю їх "Боїнг 747".. Ну що ж, ходімо, нам потрібно у протилежний напрямок, на вулицю за другим перехрестям..
  - А що значить "перехрестя"..?!
  - О ні?! Ти й цього не знаєш?! Ну все, я вже не дивуюсь.. Перехрестя - це стовбур дерева, першим перехрестям рахується те, що найближче до землі.. А тепер до діла, наближається час водопою...
   Вулиця під назвою "Стежка Війни" нічим не відрізнялась від інших гілок велетенського дерева, що росло біля водойми. Наприкінці гілки, коли вона вже починала погойдуватись під вагою відчайдуха і "недотепи", Макаронс зупинився біля одного листка і показав на ньому чотири відмітки зроблені кігтем.
  - Ось мій орден! Заслуги перед усім родом хамелеонів які існували і будуть.. Бачу ціль!!! Завмри, стій на місці!
   Макаронс зробив ще кілька різких кроків уперед і завмер у якійсь войовничій позі. Саме у
цьому місці, птахи, що прилітали зі східної сторони, робили плавну посадку до водойми, а густе віття дерев утворювало вузький коридор.. Тож кінчики крил, таких за розміром птахів як птиця-носоріг, проносились майже біля самого носу Макаронса, лоскочучи його потоками повітря.. До них наближалась зграя з шести пташок, які на тлі чистого неба були дійсно схожими на "ескадрилью боїнгів"..! Коли перша з них порівнялась із Макаронсом, який здалеку здавався зеленим листком а не ворогом, він зробив те, що вміють робити усі хамелеони..! З його пащі вилетіла ракета-язик, зі стовідсотковим попаданням у ціль..! А поцілив він прямо в око пташці..! Від хльосткого удару і липкої слини що лишалась на оці, птах панічно загальмував і забив крилами, ніби відбиваючись від хижака що схопив його за голову, спричинивши цим перешкоду для птахів що летіли позаду, від чого вони із галасом попірнали у зелену хащу джунглів, залишаючи за собою шлейф із пір"я... А перший птах і справді як підбитий "боїнг", борсаючись у повітрі, незграбно впав просто на землю, не долетівши до водойми...
   Після всього що сталось за ці лічені секунди, Макаронс, зі "стандартною" посмішкою, ніби він щойно впіймав звичайну смачну комаху, підійшов до свого листка-ордена і зробив кігтем п"яту відмітку...
  - Але-е.. для чого це все?!? Чому саме ці птахи?!!
  - А що коли просто для розваги!? Ну все-все, розказую, а то бачу зараз твої очиська повипадають від здивування!? Мій ворог №1 - це пташка-носоріг.. Коли мене ще не існувало, ця птаха, на очах мого батька з"їла мого дідуся.. цього достатньо?!! І взагалі, спробуй нарешті збагнути одну істину, зовсім скоро, хамелеонів будуть боятися усі живі істоти на землі і я, нащадок Сільвіо Макароні, поклав цьому початок..! Ти до речі не питання дурні задавай, а готуйся до свого посвячення у мою команду! Наступний "боїнг" повинен бути твій!?
  - Ні..!? Я не можу.. я не готовий! Я навіть того що сталось щойно ще не осмислив..
  - І не дивуйся цьому! Я здогадався про це з самого початку, як тільки побачив тебе!? Уся біда в тому, що тебе з дитинства годували ніжними личинками комах, через що і ти виріс таким ніжним та боягузом, коли мені у твоєму віці, батько вже приносив голови богомолів, які мені насилу у глотку залазили..! Але не переймайся, я зроблю з тебе справжнього воїна..!
  - А я і не переймаюсь цим і більше того, хочу тобі повідомити..
  - Бачу ціль!!! Завмри на місці!
   До них знову наближався самотній птах-носоріг, який ще здалеку відрізнявся від попередніх своїми розмірами. Макаронс за декілька секунд привів себе у бойову готовність, повернувшись трохи праворуч у бік очікуваної цілі...
   Коли "боїнг" порівнявся з Макаронсом, його язик-ракета як завжди влучив у ціль..! Але далі, Еклер почув лише різкий зойк та ривок гілки на якій стояв, ледве втримавшись.. Макаронса на гілці не було..! У момент пострілу, птаха помітила небезпеку і різко змінила траєкторію польоту, від чого язик Макаронса заплутався у її лапах.. Лише поглянувши ліворуч вслід пташці, побачив як той відчайдушно борсається у її кігтях... А далі Еклер бачив як птах сів на високе дерево неподалік, зручно вмостився і розпочав свій несподіваний обід... Спостерігав він до тих пір, поки птах закінчив трапезу,почистив свій велетенський дзьоб і гілка з якої полетів далі - перестала гойдатися...

   Еклер повернув у бік перехрестя, зробив кілька кроків, знову зупинивсь і ще раз поглянув на місце де в останнє бачив нащадка Макароні...
  - Макаронс-с.. Можливо це все сон?! А я і досі не можу прокинутись..?
Він підійшов до листка-ордена і побачив ту ж саму, ще свіжу відмітку. Раптом, праворуч від себе, побачив велетенського зеленого коника і  здалось що той дивиться йому прямо у вічі з іронічною посмішкою..!? "Мабуть все таки це сон.." - подумав, та коли комаха опинилась у роті
Еклера, захрускотівши під щелепами і відчувся знайомий, приємний смак улюбленої страви, то зрозумів що ні, це не сон...
   
                *05.07.2019*