Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/07/11/861
Дзюрчить собі струмочок,
що від дощів урочих,
у озеро впадає
там, де стара верба,
і когось налякали:
там жабка пострибала,
із берега у воду
пірнула й ховалась.
Подала голос жаба,
це буде дощ, чи зрада?
Умить із берега стрибне,
ростуть тоненькі стебла
і тягнуться до неба
з новеньких очеретів,
і стануть підростать.
На теплому камінні
в пуголовків дозвілля,
з ікринок виходили,
із хвостиком пливуть,
з них скоро будуть жабки
стрибати навприсядки
з води і берегами,
а потім попливуть.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/07/16/907
12.05.2019-13.07.2019.
Світлина автора.
Івано-Франківська область.
Журчит себе ручеёчек
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219071300589
Свидетельство о публикации №219071300589
Рецензии