Неизменним маршрутом тянуться вьюги
Переплітаються зустрічю не зря люди
Строчки свої вливають строго
Щоб корисно до них дойшло слово....
Як це не мечта коли стобою спілкується ціла земля
І навіть падші духи тобі ласково шепотом дарують слова
Це Ведь Богом обмита прекрасна земля
Яка грішно перед Ангелами так сумно пала...
Моя любов страхом окута і мов темним стержнем по серцю ізбита
Хватає смілості там вдалі писати ці ізраненні вірші
І знав б я Боже що так сильно полюблю
Дараванний запалити цю Божу іскру...
Стишок 63
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219072801679
Свидетельство о публикации №219072801679
Рецензии