Наодинцы з собою

Наодинці з собою 2

І прийде колись та хвилина,
Коли відійду я у вічність.
По кольоровій світлині
Згадають мою особистість.
Та і я нагадаю про себе
Місячним сяйвом над ставом.
Вам шкодувати не треба-
Жила я на світі не даром.
Любила я всі пори року:
Весною — любила тюльпани
І цвіт без листкового дроку,
А влітку — квітучі поляни
На березі тихої річки,
Чаруючий щебіт пташиний -
Мелодій птахів переклички..
Любила в осіннюю пору
Червоні калинові грона,
Багрянцем покритії гори
На фоні Ай-Петрі корони.
А взимку любила я в Ялті
Цвітінням кущів любуватись...

Я буду не раз повторяти,
Що в Ялті не можна вмирати.
І доки я житиму в Ялті,
Не буде часу помирати.
-Живи, - тут шепоче природа,
І я підкорюсь її волі.
Під звуки пташиного хору
В сльоту, також в гарну погоду
Продовжу гуляти над морем,
Забувши назавжди про гори.
Та то не біда! Головне я
Живу й насолоджуюсь вволю
Всім тим, що дарує нам Доля!