Поїзди, поїзди…кожну ніч.
Намагаюсь знайти свою Січ.
Повернутись туди, звідки родом,
Та родину знайти свою згодом.
Вже давно загубились сліди.
Навіть там, де розкішні сади,
І криниця закрилася сумом,
Та птахи не літають над лугом.
Тихо щось шепоче бруківка.
Там ходила, коли була дівка.
Блищить спомином озера гладь.
Воювала тут Нєвського рать.
І прокинутись я вже не в змозі,
Час помчав по відомій дорозі.
Жвавий вітер надув мої крила,
Я в дитинство своє полетіла.
Полетiла в дитинство
© Copyright: Нелли-Киев, 2019
Свидетельство о публикации №219072901033
Свидетельство о публикации №219072901033
Рецензии
