***

***
....Стою задумана на балконі і милуюсь зорями… Спогади легкими хвилями накочуються одні на одних і вихлюпують за вінця, розтікаючись і заливаючи все ностальгією… В серці щем. І, раптом, за плечима відчуваю чиюсь присутність. Вухо обпалює гарячий подих і стікає від шиї вниз, по хребті , губиться десь в ногах… На мить завмираю…

-Хто ти?

-Я той, кого ти шукала, - і гарячий подих знову обпікає шию..

В животі вибухає бомба, вивільнюючи тисячі метеликів, що, тріпочучи крилами розлітаються по всьому тілі... Пальці дрижать... В голові паморочиться, як після килішка абсенту, а серце то зупиняється, то починає шалено калатати в грудях... І від того калатання починає тремтіти балкон, а з ним і весь будинок...
Невидима рука бере мою і міцно стискає... Потиск обпікає вогнем і запалює бажання, що блискавкою пронизує єство і гасне десь там, внизу живота... В голові паморочиться... от-от зімлію...

- Полетіли?

Гаряча хвиля знову накриває тіло від маківки до п'ят... Закриваю очі... Мить на роздуми... І, розлетівшись міріадом блискіток, розчиняюся в зорях...