Ведь устал от ничего
Да и ненужно уже ниче....
Деньги прах да и время тоже
Ушел в никуда и ето правда тоже....
Пустота і біль в прибавок ще вогонь в душі
Розганяюсь суїцидом в голові....
Зло и месть мене не вело по життю
Ведь з народження мені було мов усе по хую....
Жадністю мама некормила
Тільки чому хороше вокруг тоску вмене породило.....
Любив влюблявся розчарувався
В итоге печалі я уж стік нажрався....
Почав писати мов в глибі розумінням пробрався
І тут я поняв що Я напросто загнався....
Чуйку маю на життя який човником страждання роздуває свої паруса
І чує серденько до біди до біди усе іде
Ведь мов ниточка натхнення вот-вот життя моє обірве....
Стишок 67
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219080700104
Свидетельство о публикации №219080700104
Рецензии