***
Коли згасає остання іскорка і настає холодна чорна бездонна порожнеча, саме в такі миті страх заливає душу, засліплює, і не можеш знайти навіть старої затертої напівпорожньої коробки з сірниками, жодної зломаної свічки....
А якщо і знайдеш, то сірники чомусь не запалюються, ломаються в пальцях, а в свічці бракує гніту....
І тоді помалу провалюєшся в чорноту розпачу і лише теплий дотик чиєїсь руки може вивести тебе з цього стану...
© Copyright: Мира Александра Маири, 2019
Свидетельство о публикации №219080800819
Свидетельство о публикации №219080800819
Рецензии
