Стишок 69

Зрозумів я одну річ чудесну
Вкожному із нас вплетенний талант небес
Мов азбука яка переплітається знаками цього древнього довгого земного життя і кожен з нас відповідає і грає свою роль як в алфавіті цього різноманітного ескізу складає свої романтичні полюса ....

Одних він вбиває без жаллью як нікчемне лайно
Яке душу мов градом розбиває це люте і страшне кіно.....

Іншим дан талант збирати розбиті края які валяються під ногами грішного буття щоб складати до купи це поломанне нещасне немовля і вдувати внього отголоски життя....

Треті лиця роль свою ведуть і хороводи їм поють
Одних він во благо соєдиняє покойом і теплом своїм оберігає
Других нещадно він крушить крізь воплі й стон
Криком прощення він голосить
Но є такі яких потрібно истребить і він любов свою вкладає щоб камінь цей в морі так нещадно потопить....

Свою роль я віднайшов і порятунок свій найшов
Крізь туман печаль і біль смутком скорби й пустоти я наділен даром в умирающій среді
Співати мелодичні мертві пісні
Холодом душу ейфорія обмітає
І послідній тліющий вогонь ця трель з собою так ніжно забирає....