Я знову відчуваю музику доріг,
Та фантастичний їх життєвий кольор.
І хто для мене це усе зберіг…
Немов і справді персональний донор.
А соняшники мають свій шерег,
Кульбаби тут ростуть лише пухнасті,
Це для людей створили оберег,
І завжди в цьому місті існує тільки щастя.
Та раптом цю ідилію розрізає звук.
Зелене світло – то права машин на подих.
Розсердився, закрякав чорний крук,
Та мав вже звикнути, не виявляти подив.
Червоне світло – заборона і чекання,
Не завжди є можливим зберегти свій спокій.
Не поспішай виконувати свої бажання,
Най будуть лиш безпечні твої подальші кроки.
Вiдчуваю
© Copyright: Нелли-Киев, 2019
Свидетельство о публикации №219080900810
Свидетельство о публикации №219080900810
Рецензии
