Здавалось гуркотять так дощовиї хвилі,
Що проривались з боєм через тумани білі.
І настовбурчена Земля хотіла дуже пити,
Відпочивали від напруги лише дорожні плити.
Я виглядаю у вікно, яке завжди відкрите,
Страшенний галас у дворі, отак лютує вітер.
У гойдалці усі дерева, почався падолист.
То вітер так скубе завзято – такий у нього хист.
Та його погляд зупинив берези білий стовбур
І він вчепився у волосся, як хамовитий бовдур
Береза зойкнула раптово, з’явився кольор болю,
Немов сучасний світ змінився, ламали її долю.
А чуєш той постійний стогін - знов вікова навала,
Моя країна Україна страждань нових зазнала.
Знову
© Copyright: Нелли-Киев, 2019
Свидетельство о публикации №219082000329
Свидетельство о публикации №219082000329
Рецензии