Роздiл 19 Перший поцiлунок

Розділ 19: Перший поцілунок

Прибувши на місце проведення вечірки Алі із друзями пішли привітатися із господарями маєтку, які були власниками одного з найважливіших і найвпливовіших ЗМІ Туреччини.
Ґюльшах Емре, досить часто бувала на різних заходах холдингу Кара-оглу, й можна сказати, дружила із Джансу й Ясмін, побачивши разом Сельму із Алі-Онуром та Айшенур, аж здивувалася, адже давно ходили чутки, що у холдингу точиться війна за місце керівника.
- Яка я рада вас бачити разом. - підкреслила жінка. - нарешті всі побачать що у холдингу все гаразд.
- Ґюльшах-Ханим, доброго вечора, й ми раді, бути присутніми на вашій вечірці. - дипломатично промовила Сельма.
- Айшенур, дівчинкою, та ти розкішний маєш вигляд, по-при розставання із Явузом, - наче спеціально сказала жінка.
- Ми не розстались, Явуз, зараз навчається у США, адже окрім співочої кар'єри, він планує згодом відкрити свій бізнес. У нас все добре. Дякую, що спитали. Я піду чого вип'ю, щось дуже пересохло в горлі.
- Ґюльшах-Ханим, а я б хотів вам представити наших українських партнерів, - пішовши у наступ промовив Алі, адже йому дуже було потрібно, зацікавити цю журналістку їх співпрацею.
- А я пам'ятаю, цю красуню із минулого року з вечора презентації вашого холдингу. Анна, якщо не помиляюсь?
-Саме так, Анна. Дуже приємно було прочитати ваш схвальний відгук на нашу роботу. Сподіваюсь, вам сподобається наша нова колекція прикрас під керівництвом Сельми та нашої партнерки Марії Чайки. До речі, саме Марі, буде новим обличчям європейської частини колекції.
- Але я думала, що у вас ексклюзивний контракт із брендом?
- Часи змінюються. Крім того, я готуюся до весілля. ;
- Але ви були гарною співрозмовницею, жаль, що ви знайшли своє щастя. - засміявшись промовила Гюльшах. - Бажаю вам і вашому обранцю щастя й сімейної ідилії.
- Дякую, Ханим.
- А коли можна буде отримати ваші коментарі щодо новинок вашої компанії? - з зацікавленістю запила пані журналістка.
- Вже наприкінці наступного тижня, ми, влаштовуємо брифінг. Сподіваємось до того моменту вже будемо взмозі розказати й показати наші блискучі ідеї. Будемо чекати на вас у офісі. - лагідно промовила Сельма.
Ґюльшах, лишень усміхнулася й подумки оцінювала усі плюси від співпраці українців та турків. "Це золота жила... Якщо і справді ця команда зуміє з реалізувати свої задуми використавши здібності Сельми й Айшенур у сфері реклами й незвичне бачення Алі-Онура, то за рік-два бренд Кара-оглу буде випускати прекраси із дорогоцінних металів та каменів, а не із бісеру. Хоча їх свіжий й молодий погляд на традиційні українські вишиванки, які стали основою формування колекції, з легкої руки Караоглу, стануть трендом у нас. Я маю мати ексклюзивні права на рекламу їх колекції. Ми заробимо не малі відсотки на продаж. Та і за рекламу мені заплатять." Побачивши реальну вигоду від того наскільки їй вигідною бути доброю й уважною до молодої компанії друзів, Ґюльшах наказала своїй помічниці слідкувати, щоб у Алі й його друзів, було усе чого вони побажають.

А тим часом Софія, їхала у Карпати, щоб викрити Макса і її маму.
Макс і Женя, хоч і про людське око, на публіці тримались стримано й навіть віддалено одне від одного, але все ж класно проводили час разом. Як сказав Макс, Жені, "Кохана, у нас є аж ціла ніч, щоб насолодитися красою природи й нашим коханням."
Не підозрюючи нічого Софі, прибувши у готель де зупинилася її мати, для початку вирішила спробувати самостійно знайти номер мами. Бо ж вона розуміла, якщо між Максом та мамою є якісь стосунки то явно ця парочка їх ретельно маскує. На рецепції дівчина сказала, що є представником київської компанії із продажу мистецтва, а так як її клієнти є досить заможні люди, які не бажають світитися в світській хроніці, дівчина представляє їх інтереси в цілковитій таємниці, на умовах вільного агента.
Зайшовши в номер, Софі, швидко, переодяглась у спортивний костюм, взяла, темні окуляри і кепку, щоб замаскуватися й глянула на себе у дзеркальне із думкою, що вона дуже красива й таємнича. Опустившись у бар, дівчина, добре розуміла, що крім адміністратора на рецепції, клієнтів готелю добре знає й бармен. Вже за деякий час, вона підкупила бармена й таки дізналася де ж знаходиться номер, молоденьконо блогера із Львова Максима Фірмана. Для першого дня перебування в Карпатах, Софі, пункт #1 із списку обов'язкових вже виконала, тому дозволила собі 1 алкогольний коктейль, А потім ще 1, і так, аж поки добряче не спяніла. Мало не повзучи, дівча дісталось до свого номеру, й таки заснуло, одягнене, наче "таємний агент".

Пан Григорій, кинув  на пошуки Агнешки, аж 2-ох детективів. 1 шукав жінку, а інший збирав інформацію про минуле цієї Пані.

А от у Стамбулі, драми було поменше, навпаки, іскри, що палали у двох закоханих серцях нарешті вирвались на волю. Алі раз за разом запрошував на танець усіх знайомих дівчат, й коли дійшла черга Марічки, він не прийняв відмови, мотивуючи, що цього вечору, йому ще жодна не відмовила, й нічого такого у тому щоб потанцювати й трішки насолодитись чарівною музикою він не бачить. Аня аж засміялася, побачивши, зніяковілість в очах подруги.
- Іди розважся, не будь така серйозна. Він же ж пропонує потанцювати, а не вийти за нього заміж, досить соромитись.
"Заміж за нього?... " подумалося Марічці, "Стоп, це лише танець, буде не гарно відмовити, та щей ця базіка Ґюльшах-Ханим, тільки те і робить, що здійснює закликає усіх танцювати й веселитися. "
- Та я й не проти, потанцювати, але опісля подій у Львові, я вже й не пригадаю, коли в останнє танцювала.
- А треба згадувати, бо 1 дружка, має веселити гостей на моєму весіллі.
- Я 1 дружка? Алі зачекай 1 хвилинку.
- Ну так, ти моя 1 дружка, я так хочу. Й Макс наполягає, щоб саме ти нею була. Та годі, витріщатися, йди потанцюй із хлопцем.
- Ми ще про це поговоримо... - промовила Марі й таки подалась у танок із Алі-Онуром.

Алі трепетно взяв Марічку за руку й повів у центр залу. Чи то так було написано зорями, чи за дивним збігом обставин, у той момент, якраз залунала, тужлива, романтична пісня, а Алі набравшись трохи сміливості, обійняв Марі за талію. Дівчина тонула в його глибоких очах, які аж блищали від щастя.
--- Гарна пісня, А про що вона? - запитала Марійка.
--- Пісня про те, що їм не судилось бути разом, але вони кохають одне одного й мріють, що можливо колись, доля подарує їм один день для щастя.
--- Лише один день? - схвильовано промовила Марі.
--- Так лише 1, єдиний день.
--- Як сумно й романтично водночас... Ех... - дівча злегка кивнуло головою й торкнулося до плечей хлопця. - Ой...
---- Все добре. Але ти, права, дуже сумна пісня. Я часто переслуховую весь альбом цієї співачки. Є над чим подумати.
--- Але ж ти, чоловік, невже ти, розумієшся на жіночих піснях?
--- Знаєш у пісень не має ознак статі, є лише глибина, почуття, кохання, страждання, віра у майбутнє...
--- І розчарування... - долала Марі.
--- Я хотів тебе розвеселити, А вийшло, що навпаки ще більше задепресував?
--- Що, що зробив?
--- Ну тобто, додав дров у полум'я твоєго суму...
--- Та ні, все добре. Я не знала, що хлопці, можуть, бути такими, розуміючими музику...
--- Я ж виріс поруч із Айшенур, це в мене в крові.
--- Аааа, ну так, дівчача-депресія, це мистецтво, яке охоплює всіх довкола...
--- От бачиш, сама розумієш, що депресія накриває людей які поруч із депресуючою людиною... Розслабся, насолоджуйся відпочинком...
--- Я розумію, але, мої проблеми, це так не вчасно обтяжило й друзів І сім'ю, що я не можу про це не думати.
Поки Марі та Алі-Онур розмовляючи пританцьовували, пісня завершилась, але парочка й дальше розмовляла.
--- Твої друзі, завжди тебе підтримають та захистять.
--- Так, у цьому плані мені справді пощастило із друзями та близькими людьми.
--- Я тебе завжди готовий вислухати в будь-яку пору доби. - з серйозним виразом обличчя промовив хлопець.
--- Дякую, - зніяковіло відповіла дівчина.
--- Я знаю, ми, домовились всі що про роботу не говоритимемо, але я б хотіла запитати?
--- Для тебе це дуже важливо?
--- Так, це життєва необхідність...
--- Питай!
--- Алі, я прекрасно знаю, що моя колекція прикрас, це дитячі пустощі, чому ти, так активно хочеш запустити цю ланку?
--- Пустощі? Я думав ти, серйозно до цього ставишся?
--- Ти розумієш, що я маю на увазі! У Вас, бренд випускає практично откутюр й тут дитяча колекція бісерних джутів та всяка всячина.
--- Ти сама дала відповідь на своє запитання. Ми були є й будемо брендом дорогого одягу, аксесуарів І способу життя... але я не впевнений, щодо майбутнього розвитку бренду... Розумієш, зараз в світі, цінується оригінальність й самобутність, класика й простота. Зараз практично модне все. Ось роззернись - Алі, обернув Марічку так щоб Вона бачила зал із гостями... - що ти бачиш?
-  Вишуканий зал, гармонійність середовища, гамір, сміх, молодь...
--- Але ти не сказала про їх одяг??? Знаєш чому? Тому що хоч І вечірка елітна й для вищого світу,  Вона не має яскравої тематики. Так у запрошення було сказано, вільний стиль, але вишуканий.... От дивись, хтось стоїть на підборах, А хтось у балетках, он хлопець у білій сорочці й джинсах, А на господині заходу ти, бачиш лише 1 перстень І непримітні сережки... Марі, дівчинкою, ти ж усвідомлює що, що Ґюльшах-Ханим одна із найбагатших жінок Туреччини, але й вона останнім часом за "мінімалізм" у всьому. Це світова тенденція, може підкорити відомі бренди... А нам, залишається, думати не лише про богему, А й про те, що ця богема, з року в рік, все ближче й ближче наближається до простого людського існування...
--- Ну це ти, трохи, хлопче, перегнув, але в чому ти, правий...
--- Хлопче?
--- Ну це тобі відповідь, за дівчинкою...
--- Ахах... правильно кажуть, що жінка завжди почує те що їй вигідно...
--- Ой, теж, мені знавець жінок - підійшовши до Алі та Марі промовила Сельма. - Він ще тебе не замучив своїм баченням, що скоро всі ходитимуть у джинсах й кросах... на урочистості...?
---  Якщо чесно, то у нас також, останнім часом йде тенденція до заходів вільного й демократичного стилю.
--- А щоб Вас, скептиків переконати скажу наступне: молодь наше все!
--- О Аллах-Аллах, він заговорив, як старигань!!!! Брате, тобі треба одружитись, бо ти, вже поведений  на лінії для усіх верств населення.
--- Ну не вже, погано, що я хочу, аби бідні люди, виглядали пристойно? Не всім випала можливість, як там кажуть народитися в сорочці?
--- Це трішки в іншому контекст вживають... тобто залишитись живим чи уникнути величезних проблем...
--- Аааа, ну тоді, бути багатими!!!
--- Та годі філософських розмірковувань. Дай дівчині відпочити!
--- Сельма, це я спитала для чого бренду Кара-оглу, мої вироби із бісеру й Алі взявся мене переконувати.
--- Я статег! Й впевнений, що економ-лінія, розлетиться, як гарячі пиріжки... А де економ стаіл, там І економ аксесуари... Але вони мають бути й ексклюзивними й доступними. Зараз модні оті турецькі джути? Так, модні, то чому б нам не заробити ще й на цьому. Це не благодійність, бо я там ... ну тобто це чистий бізнес...
--- Що там???
Сельма й Марічка пронизували поглядами Алі...
--- Що, що, бо там Аня... - викрутився Алі... - А біля неї один відомий світський ловелас Фікрет...
--- О ні, сховайте мене, Це нещастя, зараз до мене пристане й ще цілуватись полізе?
--- Що, що? Стоп, що ти, сказала?
--- Брате, це той, мій таємний залицяльник... Марі, я за тебе сховаюсь...
--- Він до тебе чіплявся?
--- Та ні, не чіплявся, галантно залицявся за всіма правилами етикету, але мене це якраз і дивує, він же ж, не такий ввічливий та галантний, у нього зранку Ірем, в обід Дідем, а ввечері Фахріє, А тут, на тобі квіти, запрошення на каву...
----  Маньяк якийсь? - спитала Марі.
--- Та гірше за манька, він щей у соціалки викладає фото своїх трофеїв... А я, я не трофей!
--- Ходімо!
Алі, звяв за руку сестру й повів до столика Ані.
Бідна Аня, не знала, як відкараскатися від надокучливого турка. Спочатку дівчині лестило, що високий, кароокий брюнет, запросив її потанцювати, але після танцю, залицяльник попрямував до столика Ані й все повторював:

--- ;ok g;zel.
Тобто, яка ж Аня, красива. Все б нічого, якби на дівчину не почали скоса дивитись інші панянки на вечірці.

--- Ей, друже, ти загубився? - підійшовши до столика промовив Алі.
--- О Алі, який я радий тебе бачити, Привіт.
--- Годі! Йди гуляй у іншому місці. Вона ж тебе навіть не розуміє. Чи ти Маньяк?
--- Ооо, красунечка Сельма. Кров з молоком, дай тебе поцілую...
Фікрет почав наближатися у бік Сельми, але того що станеться у наступну мить, він не очікував. Алі-Онур, розлючено схопив цього йолопа за руку й намагався відтягнути.
--- Що ти, робиш? Вийдемо поговоримо!
--- Давай вийдем! А що я роблю? І з-за тебе й твоїх подаруночків, сестра мало не зганьбилась! Дядько так лютував, що мало не видава її силоміць у селі заміж...
--- Та ми ж сучасні люди. Яка ганьба і які традиції, ти про що? - кричав Фікрет.
--- А про що ж ти, думав, переслідуючи Сельму? У нас якщо дівчина заговорить з хлопцем, то все! Він її наречений!!!
--- Ооо, то значить про традиції згадав? А як же ж називається, коли твоя сестра Айше, виставляє свої фото із хлопцем, де вони цілуються??? Та щей оголеною! Їй можна бо вона шльодра?

Алі не стерпів І зі всієї сили заїхав кулаком по пиці Фікрету. А той й собі давай бити нападника у відповідь.
--- Що ти, паскудо сказав на мою сестру? Як ти, її назвав? Погань!
--- Сказав що вона шльодра, як І та із якою я загравав... росіянки, вони готові на все.
А останню репліку почув вже Іван, який біг розбороняти друга й того чорта, але не вийшло. Іван І собі почав лупцювати Фікрета.
--- Наволоч.
--- Погань.
Тут вже дівчата, побігли розбороняти бійку.
--- Брате, зупинись... - благала Аня.
--- Алі, досить! - кричала Айшенур.
--- Сестро, не лізь, коли чоловіки "говорять".
--- Проси вибачення! - наказував Алі!
--- Та ніколи! - кричав у відповідь Фікрет.

--- Діти, зупиніться, він не вартий того щоб потрапити до в'язниці - промовила Гюльшах,. -- Берк, Умут, Касим, заберіть цю ганчірку з моїх очей! Не дай Бог, ти, про це що тут сталось комусь розпатякаєш! Я тебе по судах заволочу!
--- Але Ханим, я не винен, вони на мене напали! - виправдовував Фікрет.
--- Я б сама тебе побила, за твій паскудний язик, у мене тут всюди відеокамери, та щей звук пишеться!!! Ти ж знаєш! Всі знають! Я не приховую цього... Як думаєш, що мені повідомили мій керівник служби охорони Касим? Та з цими словами, вони можуть подати до суду й вимагати відшкодувань, А про "весілля Сельми", вся країна смакувала минулого року, та як Джемаль-бей дізнається, що за таракан, підбивав клинці до його доньки, стусани цих юнаків, здаватимуться тобі лакшері масажем!
Господарка вечірки, наказала, охороні, виставити Фікрета за територією, та щей внесла його у чорний список своїх вечірок, А це фактично світський бойкот, адже Гюльшах давним давно керувала, списками на вечірках. Вона медіамагнатка й часто вимагає, до себе особливого ставлення й якщо на заходах є їй не приємні люди, то завжди відбувається так, що вони фактично й не перетинаються.

--- Мені дуже не зручно, я не знала що Ірем Сенгіоглу приведе свою іграшку й він завдасть Вам моральної шкоди. Ну гаразд, я піду до гостей, а хтось із охорони принесе Вам, аптечку... І Вам, краще не повертатись на вечірку, щоб не було розголосу.
--- Добре, дякуймо... - промовила Айше та Сельма в один голос.
--- Боже, татко, як дізнається, то це буде кінець. Тепер точно мені це не зійде з рук... Воно ж до чортиків мстиве падло...
--- Сельмо, що за слова?
--- Ти знаєш... - Сельма із винним щенячим поглядом глянула у бік Айшенур.
--- Ну годі тобі, себе картати, за гріхи молодості...
--- За які гріхи молодості?
--- Ай брате, ще дівчачі розмови...
--- Та ні, стоп, Ви, не робіть із мене дурня, я ще добре пам'ятаю розмову про  фото, які ніколи в житті не має бачити дядько! Розказуй все! - різко промовив Алі-Онур.
--- Розкажи... Сестро це ж не порно сарлеток із Голівуду...
--- Ви, мене в могилу зведете, про що йде мова?
--- Селфі, де я І той паскудник, обіймаємось, дуже палко обіймаємось.
--- О Аллах-Аллах, та кажи прямо, що цілує він тебе в щоку...- не витримавши промовила Айшенур.
--- Що він робить? - аж скипів Алі.
--- Та це фото жарт, ми, в компанії були спільній І трохи друкували... але все так виглядає, що ми наче закохана парочка, на безлюдному пляжі у романтичній атмосфері.
--- Ні, ну я точно збожеволією, з цими дівками! Ти, себе чуєш? Романтична атмосфера, закохана парочка... Ой не даремно дядько тебе хотів одружити...  
--- Брате, не роби так, не кажи такого... -  мало не плачучим голосом промовила Сельма.
--- Ти не якась там голлівудська старлетка, якій плювати, сьогодні я з одним, а завтра із іншим... Так у нас зараз стало жити демократичніше, але не забувай, який ти, приклад подаєш юним дівчаткам... Ти ікона стилю, ти освітчина дівчина, ти сучасна дівчина, ти приклад для наслідування сотень юних дівчат у містах й селах, де правлять й досі традиції, я сам такий, не мені тебе судити, але не забувай хто ти є. Ти моя молодшенька кучерява плаксійка, яка загубила черевичок ляльки й боїшся про це сказати Айшенур.
--- Ага, то це була ти! - намагаючись розрядити обстановку промовила Айше.

Коли Касим приніс аптечку, Аня та Марі, обробляли рани на обличчі Івана...
--- Ти знаєш я тебе люблю... - зненацька промовила Аня й міцно обіцяла брата.
--- Ай, ай, ай... обережніше...
--- Вибач.
--- Ви такі милі...
--- Ходи й ти у наше коло обіймів...
--- Та ні Ань, це зайве...
--- Якщо чесно я не казала, але коли мама потрапила у лікарню, я випадково почула, як лікар сказав татові, що, якби нікого поруч не було, то мама могла б... Марі, я дякую тобі, за маму...
--- Я знав, тато розповів, дякую що підтримала нас в такий важкий період. Ходи сюди...
--- А як по іншому?! Ми майже як сім'я...
Друзі обійнялись.

--- Ооо я бачу, у них своя вечірка... - промовила Сельма.
--- Добре тут не місце для нотацій... Але ми, ще обов'язково поговоримо про це! - сказав Алі. - А ти, повидаляй свої фото із колишнім. Дуже бачу образили гідність юнакові! Й не смій більше плакати за ним. Поїхав в ЛА, вчиться, окей, нехай там І залишається, А ти, у мене собі знайдеш кращого.
--- Але що скажуть люди?
---  Ти з ним бо кохаєш, чи я кохала, кохала, страждала, кохала, посварились, розійшлись, наче вже й забуваю, наче й не кохаю, але ж що скажуть люди?
--- Я не знаю...
--- Айшенур, завтра спишись із нашим красенем Явузом - нареченим року, І розтавте всі крапки над І... Досить побиватись...
--- Ви ж наче дружили? Що за ворожість?!
--- Дружили, бо ти його кохана, бо він твій наречений... Хоча, когось він мені нагадує... О згадав моя колишня Лейла, лише в чоловічій подобі.
--- Досить, я не потерплю такого ставлення до себе й до моєго коханого. - Крикнувши Айшенур попрямувала до авто, - досидь розваг, поїхали додому!

Компанія приїхавши у маєток Караоглу, розійшлась по кімнатах відпочивати. Алі довго не міг заснути, спочатку він розглядав синці, потім дивився на парфуми, які йому й досі нагадували про неї, про його підступну  колишню Лейлу. Хлопець, одягнувши сорочку, вирішив сходити на кухню й взяти собі лід щоб прикласти до обличчя. Прийшовши на кухню до Алі почали приходити різні думки, "Ооо десь у морозильній камері, має бути лід Айшенур із трав... позичу собі трішки... По злю сестричку...". Він навіть не встиг відкрити дверку морозильної камери, як зауважив, що за столом хтомь сидить...
--- Хто тут сидить у темряві?
--- Алі це я, - ніжно й лагідно промовила Марічка.
--- Чому сидиш у темряві? Щось сталось?
--- Та ні... Ну гаразд я піду, Аня, мабуть вже поговорила із своїм нареченим тай хвилюватиметься, чому мене так довго не має?

Алі включивши світло, глянув на дівчину.
--- Ти плакала? Ей, щось сталось?
--- Та ні, жарко тут у вас, це я очі водою помила... - намагалась випрадатись дівчина.
--- Лише очі, так?
--- Так. Ну то я пішла.
--- Не йди... - якось не сміливо промовив Алі-Онур.
--- Що? Чому?
Алі підійшов до Марічки й пильно вдивлявся в її риси обличчя й аж пронизував її поглядом.
--- Розкажи мені, я вмію слухати...
--- Та ні облиш, ти, не зрозумієш мене...  Тай я чула, як ти, із сестрами розмовляв.
--- Я перегнув палицю?
--- Так перегнув, тобі треба Айшенур питати чому Вона плаче, А не мене...
--- Я знаю, що плаче сестра через свого Явуза, але що я можу зробити?! Вона горда й не признається, що у них у стосунках є проблеми, окрім того випадку із хабарем від дядька...
-- Я повірити не можу, що Ваш дядько так вчинив...
--- Що це? - аж тепер Алі звернув увагу, що у Марічки на телефоні, відкрита  стаття...
--- Та так, дурниці.
--- Та ні не дурниці, Я ж трохи знаю російську й розумію значення вислову "живой товар"...
Алі, аж просвердлював поглядом зранену душу дівчини й Марі таки не витримала й розказала, що у Єгипті знайшли тіло юної українки, яку забив до смерті її чоловік.
--- Я, я її знаю... тобто це та дівчина, яка 2-а роки тому поїхала на конкурс із беліденсу у Каїр, там познайомилась із багатим та впливовим чоловіком й за деякий час спілкування, Вона кинула все, родину, роботу, Україну й поїхала до нього. Звісно, було весілля, він І в Україну прилітав І все наче добре, але за останній час дівчина лише деколи телефонувала до рідних, на відеозв'язок не виходила... А вчора, її бездиханне тіло знайшли на пляжі... А чоловік, А він нічого, сказав, що вона йому зрадила з якимось європейцем й він, щоб довести, що не буде ходити рогатим, побив її. Дружина намагалась  втекти від кривдника, але  він її так побив, що вона просто стекла кров'ю... - зі сльозами на очах говорила Марічка, - А знаєш що найстрашніше, він сказав, що дружина його власність, бо він її купив! Звісно, він сказав, що це він про калим І т.д. але я знаю, що купив, це справді означає купив. Скажи невже це норма, забрати життя у людини, через пересуди сусідів??? Невже ми християни ніколи не зрозуміємо Вас мусульман, А Ви нас?
--- Звичаї, традиції, закони, це все дуже важливо, це норма, це закон, це так судилось. Але людяність... Але Аллах, дарував життя людині не для того, щоб інша людина мала право його забрати.  Нас виховували більш за європейським нормами, але й за нормами законів Божих.  Хоча ніхто не може допустити, щоб його честь була заплямованою ... Ти ж бачила, як я говорив із сестрами сьогодні, хоча й розумію, що я не правий... так я не правий, бо кожного разу я посилаюсь на традиції на незаплямовану честь, але насправді маю, просто без якихось норм чи правил оберігати сестер, бо вони моя сім'я, моя опора, мої найрідніші.
Марі наче й чула слова Алі, але сльози, не переставали текти...
--- Боже, я могла... так само... - схлепуючи промовила Марічка.
--- Ти про що? Іван мені коротко розказував про якісь проблеми з твоєю роботою та дивними власниками, яких підозрювали у звідницві... Але я не випитував, бо ж це твоє особисте...
---  Так особисте, але ти ж пам'ятаєш той ресторан, де я танцювала, так ось його власникам зараз інкримінують звідництво й ще дещо, але насправді, вони торгують людьми... - дівчина ридала так, що аж почала труситись від розпуки. - у нас в країні, головне гроші та зв'язки й тобі нічого не буде... хоч торгуй собі дівчатами, й вийдеш сухим із болота...
Алі, розумів, що мала на увазі Марічка, під фразою "Боже, я могла... так само...", щоб підтримати її, юнак, взяв її руки в свої. Вони мовчки так сиділи, деякий час, а ж потім Алі, налив у склянку холодної води.
--- Випий, стане краще, А я тобі зараз чаю з м'яти заварю.
--- Не треба...
---- Сиди, Сиди, я вже включив чайник, А ось І м'ята, це збір трав, тітку як болить голова чи Вона теж плаче, наші їй його заварюють І їй стає краще.
--- Це Ти про маму Сельми? Це не моя справа, але що з нею?
--- Якщо коротко, мій дядько звісно не катує дружину, але морально може дістати, навіть імама...
--- Алі, ти, навіть у такій ситуації жартуєш?!
--- Можливо, я перебільшим щодо імама, але всіх довкола тероризує, А тітка Ясмін, Вона така добра, мила, розуміюча, турботлива, ніжна у неї душа, розумієш?! І мій дядько, з його характером Султана з Султанів... Важко їй з ним, але кохає Вона його, от І змирилась з роллю дружини, у чоловіка якої є табун коханок.
--- Боже, який жах... Але ж Вам, релігія дозволяє брати ще жінок у дружини...
--- Так звісно, але у сучасній Туреччині, практикують одну дружину... Ем, я не знаю, що тобі на таке відповісти. Скажу так, мій дідусь, мав 1 дружину, та навіть його прадід також мав 1 дружину... У нас така традиція. - Алі, намагався, чи то насмішити чи то розрадити, чи заспокоїти Марічку.
--- Та ну, прадід, твого діда, Ага... Розказуй, розказуй... - Марі, трохи заспокоївшись уважно спостерігали, як цей багатий хлопчина, ретельно, А головне майстерно заварює чай...
--- У нас є сімейний архів, аж до Султана Ахмед 1.
- Це той Султан, що дружина у нього була Кьосем Султан?
--- Так, так, А дружиною його сина була здається Хатідже... русинка...
--- Русинка? Яка ще Хатідже??? Роксолану знаю, А що була ще якась українка... тільки здається її звали Надія, тобто Турхан...
--- Так правильно я й про неї кажу, Хатідже Турхан Султан...
--- Ну от І скажи, це нормально було красти невинних дівчат в ясир?
-- О ні, ні, ми, не будемо про це говорити, бо ти, зараз й так схвильована. - Алі, подав Марічці чай, - тримай, його треба пити горячим...
--- Але ж це окріп...
--- Бачиш - Алі взяв у руки стакан чаю й почав пити, - це все тюльпановидна форма склянки, знизу напій гарячий, А вже зверху, за рахунок ось цього розширення, він значно холодніший.
--- Традиційна склянка для подачі чаю... Куплю собі таку, на згадку про цей вечір.
--- А можна Я тобі подарую такий набір чашок? На згадку про цей вечір. - Й Алі, знову  на мить торкнувся руки дівчини, палко подивився в очі але на цей раз  відвернувся погляд.

Невимовно тиша заполонила усе довкола. Марія намагалась не дивитись на хлопця, але й не сміла торкнутись його руки у відповідь. Алі, аж знітився, раніше, він  наче й ловив на собі її погляд, вони наче й усміхалися одне одному, увідподь. Учора мовчки,  милувалися заходом Сонця, дивились в очі й щось ароматно чарівне літало в повітрі.

--- Алі, я не розумію місцями тебе, ти, дивно поводишся лише зі мною?... - по наївному запитала дівчина.
--- Мені з тобою, приємно говорити, приємно просто бути поруч, тішитись твоїми променями, ясних очей, й зовсім не приємно бачити твої сльози. Це таке відчуття, наче моє серце, хоче кричати від болю. - юнак, знову подивився Марі в очі й наче чекав, на якийсь знак.
--- Не потрібно було казати, цих слів. Краще б я їх не чула.  Я...

Марічка, від хвилювання аж почервоніла. Вона хотіла, чути значно більше, аніж сказав Алі. Вона прагнула сказати, що по-при тугу за додом, й погані новини, які Вона дізналась, їй легко й затишно поруч з ним, що її відчуття дому, тісно переплелось із відчуттям й почуттями тепла й ніжності, які Вона відчуває поруч із цим хлопцем, вже не вперше. Але розмріюватись Марі, не могла собі дозволити, бо добре розуміла, що оте розуміння, яке є між ними, це всього на всього вихованість й спільна справа.

-- Я піду... - промовила дівчина.
--- А я думав, що я тобі подобаюся...
--- Алі... не треба. Та й не в красі чи симпатії річ, головне, якою є людина.
---  Так, ти, права, Послухай, - він знову й знову не зводячи погляду із Марічки, усміхнувшись, враз став серйозним й продовжив, - Зовнішньо кожна людина красива, навіть служниця, Наших сусідів, хоч і повна й погано бачить, але це ж не головне в житті, Вона добра й щира, вірна й віддана, її донька, вчилась в елітній школі, разом з нами й донькою господарів, я знаю про що кажу, А Четін-бей, красивий, статний, за молоду, був схожий на мене...
- До чого тут служниця Ваших сусідів?
- Марі, не переживайте мене будь-ласка.  От до чого, вони разом прожили 30-ть років, я слова поганого від нього не чув, знаєш як він називається дружину? "Моя Султана", та навіть наш сусід, як вітав їх пару із річніцею одруження, казав, що має брати з нього приклад й більше цінувати те що має. Сказати, що вони живуть душа в душу також не можу, було так, що Четін аж рік жив окремо. Але коли померла, мама Беньґюль-Ханим, він приїхав, й сказав, що не покине дружину. Правда, Вона його  ще 2 роки мучила. Але він випросив прощення. Знаєш, я дружу з їх донькою, ми, навіть зустрічались, поки в моєму житті не появилась Лейла... Нурай,  мені як сестра, ми, всіма таємниця ділимось. Якось я почув від неї ось що "Не щастя в грошах й достатку, не щастя в красі. Моя мама ніколи не була красунею, але вона була дуже доброю й вийшовши заміж за батька, який був 1 хлопцем в окрузі, ніколи не сумнівалася в його вірності, знаєш чому? Та все тому що його так ніхто не слухав й не підтримував, як Вона, Вона ніколи не кричала, що він бідний, що не має нормальної роботи, що живуть за позичені гроші, що дах перетікає чи ще щось. Вона завжди казала, спробуй й зроби, я знаю ти, зможеш, ти ж мене можеш витерпіти, А решта це дурниці. За деякий час вони переїхали жити у Стамбул, батько знайшов роботу й для себе й для мами. Прожили все життя, як у Бога за пазухою, їм всі заздрять...."
--- Алі... не треба мені казок про чуже щастя й вічне кохання, - Марічка вставши з за столу холіла піти геть, бо відчувала, що після цієї розмови все буде по іншому й мила дружба із красенем, буде їй мрійливо снитись ночами.
--- Стій, я хочу розказати... якщо коротко, то тітонька Беньґюль, дізналась, що її чоловіку забороняли на ній одружуватися, батьки, все казали, що вона повна, погано бачить й не дуже до роботи. А дядько Четін, казав, що воно то так, але він, чоловік й не жіноча це справа годувати сім'ю. Що йому з нею комфортно, Вона його опора й підтримка, без її голосу важко заснути й без її настанов. Тітка кожен день все контролювала, розписувала, економила, щоб чоловік мав пристойний вигляд, бо він ходить на  роботу до багатих людей, А вона цілу зиму, в одних подертих чоботах відходила. Все казала, куплю пізніше, сиджу в дома, вишиваю, тут пару метрів, й магазин, А ще 10 кроків І ательє, для чого мені нові чоботи. Відкладемо, перейдемо й чоловік мені купить не одні чоботи. Тобто Вона бачила що він роботяга з роботяг, А він в ній бачив не зовнішність, А добре серце, самопожертву, підтримку...
--- Добре й що? Я розумію, що історія про велике кохання й взаємоповагу, але чому тоді сварились?
--- Так, от все через свекруху, Вона так І не прийняла Беньґюль за невістку. Й спеціально їх посварила, наче Беньґюль її зневажила перед родиною й т.д.  А ти ж розумієш, людські пересуди й ганьба, от і посварились, тай тітка у нас горда, А дядько Четін хоч І знає що мама все спеціально зробила, але нічого не може зробити, бо усі кажуть, "твоя Султана, кричала на твою маму, як ти, можеш бути на її стороні", ну ти, розумієш принцип, я не правий, але опонента треба знищити за будь яку ціну, тому роблю все що це він неправий. А тітка встала в позу, Вона недоїдала, економила, відкладала, ночами вишивала, прийшлось прибиральницею зимою працювати, добряче тоді застудилась, що мало не втратила дитину... Друга би, сіла й фиркала, "Ах, ну я Султана! Цариця! Не царська це справа..." Він добре знав, що разом вони зможуть, хоч І бідно прожити все життя, але стабільно й точно їх діти житимуть краще. Нурай працює адвокатом, батьки за все своє життя відкладали кошти, роки мабуть з три тому, вклали у маленьку пекарню, й тепер  купили доньці  квартиру, хоч І не в елітному районі, І в кредит на років 10-ть, але вони впевнені, що їх дитина, живе, краще, А ніж деякі діти, батьків, які шукали не порозуміння, А красу й достаток.  Я бачу в тобі такі ж риси, як в  тітці Беньґюль, але ти, крім доброти, чесності й поваги щей вродлива дівчина.
--- Яка схильна до повноти...
--- Це хіба важливо? Я теж, якщо їстиму днями й ночами, буду схильним до повноти. Ти як моя Айшенур, морозиво, шоколадне печиво, кава, цукор, молоко, а потім, каже, хочу тарілку макаронів, І все тому що хтось в неті, написав, що у неї гладкі стегна... Так само І в стосунках. Зовнішньо ти, мені з першого погляду не скажу що не сподобалась, але точно я не в захваті був від вроди... Гарна, ну так, І то я це зрозумів, після повернення у Стамбул. Після численних емейлів І розмов до рання. Твій розум й добре серце... підкорили мене. Якщо надумаєш поправлятися, повідом мене, я макаронами запасусь й покину теніс...
--- Мене ще ніхто й ніколи так не зваблював. . . Хоча кого я обманюю, Ти ж чесний зі мною, я маю бути чесною з тобою, і не лише тому що, дозволила собі й тобі фліртувати. Я втікаю завжди, від проявів симпатії у мій бік чи коли я починаю пізнавати краще людину й відчувати приязнь до неї. Це не лише так коли мені подобається, хлопець, але й у житті, на роботі чи у родині, я стараюся бути наче осторонь від життя, наче караю себе, за якісь маленький гріхи. От зараз, ти, наче й прагнув мене заспокоїти, налаштувати на відчуття взаємної симпатії, заговорити мені зуби, врештірешт, щоб я не страждала, але я не можу зараз говорити, про те що мені комфортно поруч з тобою, що я б хотіла з тобою просто спілкуватись й не обмежувати себе в цьому спілкуванні, бо починаю відчувати симпатію до тебе.
--- Я ж також про те, що мені легко з тобою й я хочу пізнати тебе краще, хочу, щоб І ти, мене пізнала. Повір,  я не маю ні яких прихованих мотивів, тай я вже 1 раз обпікся,  тому вкидатись у вир почуттів, це безглуздо, ми навіть добре не знайомі. Знаєш, стосунки я не вмію будувати, у мене найкраще виходить поки дружити.
--- Тільки не так дружити, як із Гальдуном...
--- Ооо то у тебе є ще почуття гумору... Браво, підколола ти, мене.
--- Дякую за чай й за компанію, я піду спати, друже Алі.
--- А за давньою традицією, коли добрі друзі зустрічаються чи прощаються, вони цілуються...
--- Алі? Припини жартувати...
--- Традиційні турецькі поцілунки у щоку... Це ж безневинно...
--- Аааа, кажеш безневинні? Лови, - Марі послала Алі повітряний поцілунок.
--- Крига скресла...
--- У душі, табуни слонів, жирафів з гепардами гасає, наче африканською саванною,  А йому, цілуночки в голові.
--- Тоді й ти, лови, - Алі, послав повітряний поцілунок у відповідь.

Обоє розійшлись по своїх спальня й заснули. Алі та Марі усю ніч  усміхалися крізь сни. Закоханим "Друзям", снилось, щось кардинально різне, але в обох снах, вони були поруч.

Ще й не світало, як Алі розбудив телефонний дзвінок від охорони складських приміщень.
--- Доброго ранку, пане Алі, у нас Форс-мажор стався.
--- Алло, я слухаю. Який ще Форс-мажор?
--- У контейнерах із тканиною, виявлено наркотичні засоби... й тут поліція...
--- Що??? - цілком прокинувшись скрикнув Алі.
--- З ким Ви, розмовляєте? - почулось Алі.
--- Це син нашого боса, Алі-Онур, - доповів охоронник.
--- Алло, доброго ранку пане Караоглу, я комісар Хусеін Кайя Ви, могли б за годину прибути на Ваш склад?
--- Хто Я? Так можу, але без адвоката я Вам, ніякої інформації не надам. Наш головний юрист та адвокат, перебувають зараз в Анкарі, тому у нас з Вами, розмова буде короткою.
--- Ооо, як зручно. Браво!
--- Пане комісар, я в шоковому стані, бо  не маю жодного уявлення про події, стосовно, яких ви, мене турбуєте. Звісно я співпрацюватимуть, але й Ви, маєте зрозуміти, що без юристів, розмова у нас не буде плідною. До зустрічі.
--- Чекатиму з нетерпінням.

Кінець.