Тигруня

За мотивами казки Тетяни Майдан «Тигруня».
П'єса в 2-х діях для дітей дошкільного віку.

                ДІЙОВІ ОСОБИ

Тигруня — самотнє руде кошеня
Сонячний Зайчик — друг Тигруні
Жаба-крекотушка — друг Тигруні
Хлопчик Петрик — школяр, друг Тигруні

Щур — господар звалища, ворог Тигруні
Собака — безпритульний, злий
Бомж — ворог Тигруні
Пані — зла тітка, ворог Тигруні

                Місце дії
Місто. Пізня осінь. Сонце, береза, дерево, будинок з підвалом, кімната Петрика.

                Реквізит
Банка з черв'яками, банка з камінцями, сміття, кістка, торбина жаби, торбина бомжа, мисочка з молоком. Сніг, звуки машин, голоси людей.




                Вступ

Перший актор (дзвенить дзвіночком). Чуєте, діти, як дзеленчить дзвіночок! Так дзвінко та весело, що хочеться усміхатися. А коли хороша людина усміхається, всі навколо стають добрими! Люди і дерева, звірі і птахи! І ніхто не хоче нікого ображати! Навіть хмари на небі весело сміються і не хочуть плакати. Ось і ви, такі веселі і добрі, ніколи не будете ображати маленьких! Правда? А тепер послухайте казку, як гарні вчинки завжди перемагають погані!

Другий актор (дзвіночок). Ця історія сталася в нашому місті. Жила в підвалі мама-кішка зі своїм маленьким рудим синочком. Шубка в нього була така руда, що кошеня було схоже на справжнього тигра! Мама-кішка дуже любила свого крихітку, поїла його теплим молоком і стежила, щоб дитинча завжди було чистим.

Третій актор (дзвіночок). А ви, діти, знаєте, як кішки доглядають за собою? Не знаєте? Вони охайно миють свій смушок і труть лапками вуха. Ось так і наша мама-кішка з веселою пісенькою: «Муррр, моє кохане сонечко!..», доглядала за своїм хлопчиком.

Четвертий актор (дзвіночок). Якось у мами-кішки скінчилося молоко, вона пішла за їжею і не повернулася. І залишилося маля в темному підвалі на самоті. А знаєте, як тяжко самотньому в темному підвалі? Мами немає, друзів – теж немає... І дуже хочеться їсти! І вирішив малюк вибратися з підвалу...

                ДІЯ ПЕРША
                Картина перша
                Знайомство

Пізня осінь. Сонце. Майже облетіла береза. Поруч багатоповерховий будинок. З підвального віконця вибирається кошеня.

Тигруня (мружиться і потягується). Так ось яке воно, сонечко! Мур-рр!
З листя берези стрибає Сонячний Зайчик. Перебрався на ніс кошеняти, засліплює йому очі.

Сонячний Зайчик. Як тебе звати, хлопчику? Раніше я ніколи тебе не зустрічав!
Кошеня трясе головою, лапою намагається відігнати Зайчика.

Тигруня. Я Тигруня, так називала мене мама. А коли виросту, стану справжнім тигром!

Тигруня набундючився, хотів рикнути, але тільки нявкнув.

Сонячний Зайчик. (засміявся). Який же ти тигр? Тигр страшенно рикає. А ти не вмієш рикати!

Тигруня. (ображено). Так я ще маленький, але обов'язково буду дорослим!

Тигруня знову намагається рикати, не виходить.

Сонячний Зайчик (сміється). Не намагайся, Тигруньо! Все одно не вийде.

Тигруня. Не віриш? А ось і вийде! Ще трохи повчуся, і вийде!

Сонячний Зайчик. Вчися, тільки не зазнавайся! Ніякий ти не тигр, ти просто маленьке кошеня.

Тигруня. Ось і мама моя казала, що я ще маленький, але якщо буду пити молоко, швидко виросту!.. А ти не казав мені, як тебе звати?

Сонячний Зайчик (гордовито). Мене звуть Сонячний Зайчик.

Тигруня. А чому в тебе таке цікаве ім'я?

Сонячний Зайчик. Я люблю бігати і стрибати як справжній зайчик. А сонячним мене звуть тому, що сонечко — моя мама!

Тигруня. А в мене мами немає. Я вже давно живу в підвалі однісінький.

Сонячний Зайчик. А де ж твоя мама?

Тигруня. Мама пішла за їжею і не повернулася. Мабуть, з нею щось трапилось. Вона була такою гарною і завжди називала мене «моє улюблене сонечко!». Мені одному тепер погано і страхотно!

Сонячний Зайчик. Не бійся, Тигруньо, ти вже не один! Тепер я твій друг і образити тебе нікому не дам! І новий гарний будинок в тебе обов'язково буде! Не годиться такому гарному кошеняті жити у підвалі!

Тигруня. Мама мені казала: «Якщо я не повернуся, йди до людей. Тільки будь обережним. На світі багато добрих людей, але є дуже погані!».

Сонячний Зайчик. Правильно казала твоя матуся. Люди бувають різними. Не можна такому маленькому блукати по вулицях самому! Злі люди можуть образити!

Тигруня (хоробро). Я їх не боюся! Я швидко бігаю!

                Картина друга
                Гра

Сонячний Зайчик. Зараз подивимося, як ти швидко бігаєш! Ти любиш гратися?

Тигруня. Люблю!

Сонячний Зайчик. Тоді доганяй!

Весела метушня. Кошеня ганяється за Сонячним Зайчиком. Поступово відходить від свого підвалу.

Тигруня. Не втечеш, зараз піймаю!

Сонячний Зайчик. А от не зловиш!

Тигруня. Не зазнавайся!

Сонячний зайчик. Не зловиш! Не зловиш!

Кошеня накриває Зайчика лапкою.

Тигруня. Ось і піймав! Піймав! Попався?!

Сонячний Зайчик. Гаразд, гаразд, ти переміг! Ой, загралися ми з тобою, а вже темніє. Це моя мама йде і кличе мене. До побачення, Тигруньо, до зустрічі!

Сонячний Зайчик махає Тигруні. Тигруня махає у відповідь.

Тигруня. От як гарно! Тепер я вже не один. У мене з'явився друг — Сонячний Зайчик!

Сонячний Зайчик віддаляється, перебирається на задник, блідне, зникає. Стає темніше. Повіяв вітер. Зробилося холодно. Тигруня в розгубленості озирається.

Тигруня. Ой, а де мій підвал? Я заблукав, не знаю, куди мені йти! Що ж мені тепер робити?

Гудуть машини, фари висвітлюють тремтяче від холоду кошеня. Гучні голоси людей. Проходять повз, не помічають Тигруню. Він жалібно нявкає, намагається звернути на себе увагу. Ніч.

                Картина третя
                Жаба

Ранок. Летить сніг. Тигруня плаче. Скаче жаба. У неї на плечі сумка.
Жаба. Ква-ква! Не плач, малий! Мені теж холодно!

Тигруня (тремтить від холоду). Я не плачу, це сніжинки замерзли!

Жаба. Не вигадуй! Хіба сніжинки можуть замерзнути? Вони завжди холодні!

Тигруня (ображено). Я не вигадую! Мама мені казала: коли сніжинки мерзнуть, вони перетворюються в крижинки.

Жаба. Дивно! Виходить, що не тільки нам холодно. Сніжинки теж мерзнуть... А як тебе звати?

Тигруня (гордо). Я Тигруня! А коли виросту, стану справжнім тигром!

Жаба. А я Крекотушка! Ква-а! Тільки ти ніякий не тигр! Ти мокре маленьке кошеня!

Тигруня (стомлено). Заблукав я, Крекотушко. Мені холодно, їсти хочеться! Я вже давно нічого не їв!

Крекотушка відкриває свою сумку і дістає баночку з черв'яком. Подає Тигруні.

Жаба. Ква-а! Ось, пригощайся!

Тигруня відкриває баночку, нюхає і морщить ніс.

Тигруня. Спасибі, Крекотушко, але черв'яків я не їм! Молочка хочу! Мама завжди поїла мене молоком.

Жаба. Ква-а! Ач, який перебірливий, молока йому подавай. Їж, що дають!
Тигруня. Та ти не ображайся. Просто ми з тобою різні.

Жаба. Ква-а! Я не ображаюся. Я зелена, а ти рудий в смужку. Ти любиш молоко, а у мене улюблена їжа — жучки і черв'ячки!

Тигруня. Гарна ти, Крекотушко. Давай, будемо дружити?! У мене вже є один друг —  Сонячний Зайчик.

Жаба. Я згодна! Давай дружити!

Подають один одному лапку.

Жаба. А я вірш склала про наше приятелювання. Ось, слухай: «Разом будемо дружити та метеликів ловити!»

Тигруня. Гарний вірш. Тільки метеликів ловити ми не будемо! Вони такі вродливи! Хай живуть собі та літають! Добре?

Жаба. Ква-а! Добре! Ми ж друзі з тобою!

Тигруня. Спасибі тобі, Крекотушко, за дружбу! Але мені пора, піду шукати свій підвал.

Жаба. Я теж побіжу до свого будиночка. А то зачинять двері, потім не достукаєшся!

Тигруня йде. Жаба квакає і махає йому лапкою.

Жаба. Хай щастить тобі, Тигруньо!

                Картина четверта
                Щур (крыса)

Дерево. Під ним сміття. Голодний Тигруня знайшов кісточку. Гризе.

Тигруня. Мами немає і молочка немає. Хоч кісточку погризу! Ой, яка вона тверда, а зубки у мене ще такі слабкі.

З'являється великий щур.

Щур. Фу-у! Котом запахло! Не люблю котів! Вони вороги щурів!

Бачить Тигруню, підскакує до нього.

Щур. Це моє звалище! Кішкам тут не місце! Віддай мою кісточку!

Тигруня. (шепоче). Мама мене вчила, що щурів боятися не треба. (Голосно.) Я не боюся тебе! Не віддам! Я перший знайшов!

Щур. Не має значення, хто першим знайшов! Я тут господар!
Тигруня. Жадюга! Все одно не віддам! Вона моя!

Щур. Ні, моя! Зараз я тобі покажу, як сперечатися зі мною!

Щур показує великі гострі зуби і кидається на Тигруню. Намагається вирвати кістку. Бійка. Тигруня б'є щура лапою по морді.

Тигруня (хоробро рикає). Мур-р-Няу-у! Ось тобі! Тримай!

Щур (підтискає боягузливо хвоста). Ай, боляче! Та я просто пожартував! Подумаєш, кістка! Дуже вона мені потрібна, я іншу знайду!

Щур тікає. Тигруня переможно нявкає.
Тигруня. Мур-р Няу-у!


                Картина п'ята
                Собака

З'являється безпритульний собака. Побачивши Тигруню, грізно гарчить.

Тигруня. Мама мені казала, що бродячі собаки боляче кусаються. З ними краще не зв'язуватися!

Тигруня кидає кісточку і застрибує на дерево. Собака гавкає, хватає кістку і жадібно гризе.

Собака. У животі так бурчить! А за цілий день знайшов тільки ось цю обгризену кістку.

Тигруня (на дереві, сумно). Пропав мій обід. А мені теж так хочеться їсти! (Звертається до собаки.) Собако, може, даси шматочок?

Собака. Ррр-гав! Знайшло дурного! Самому мало!

Собака обгриз кістку, сів під деревом, ворушить хвостом і дивиться, облизуючись, на Тигруню.

Собака. Яке пухнасте кошеня! Не бійся, малюк, злазь! Так і бути, поділюся з тобою!

Тигруня. Бач, який хитрий! Хочеш мене обдурити! Он, які в тебе великі зуби! І як ти облизуєшся! Мені перехотілося їсти, краще я отут посиджу!

Собака (сердито). Ну і сиди, дурне. Поспішати мені нікуди. Почекаю, поки злізеш.
Собака примощується під деревом, позіхає і засинає. З'являється Жаба. Підкрадається до собаки, прив'язує до хвоста банку з камінцями.

Жаба. Ква-ква-а! Горимо! Пожежа! Рятуйтеся, хто може!

Собака підхоплюється. Махає хвостом. Камінці в банці гримлять.

Собака. А? Що? Ой! Який гуркіт! Страшно! Допоможіть!

Собака тікає.

Жаба. Злазь, Тигруньо, він втік!

Тигруня злазить з дерева. Обіймає жабу.

Тигруня. Спасибі тобі, Крекотухо, виручила мене! А що, пожежа справжня?

Жаба. Та немає ніякої пожежі! Хіба я могла тебе кинути? Товариша слід виручати з біди!

Тигруня. Шкода собаку! Немає у нього дому, тому він такий злий і кусається! Добре, якщо йому зустрінеться хороша людина і забере до себе!

Жаба. Який ти славний, Тигруньо! Собаку пожалів. Він обов'язково знайде собі хорошого приятеля! (Вихваляється.) Ось такого, як я в тебе!

Тигруня. Не зазнавайся, Крекотушко!

                ДІЯ ДРУГА
                Картина шоста.
                Бомж
                З'являється погано одягнений чоловік з сумкою в руці.

Жаба. Який підозрілий дядько! А раптом він любить мучити жаб? Краще я сховаюся.

Жаба ховається за дерево. Бомж оглядає смітник, побачив Тигруню.

Бомж. Який прегарний рудий котик! Зловлю його і продам, за нього добре заплатять!

Тигруня (нюхає повітря). Як від нього погано пахне!

Бомж (манить Тигруню). Киць, киць, киць! Йди, друже, до мене. У мене є цукерка!

           Бомж риється у рваному піджаку і дістає брудну цукерку.

Бомж. Ось тобі, кицю, цукерочка! Ну, йди ж до мене, не соромся!

Тигруня. Сам їж свою цукерку. Вона така ж брудна, як і ти!

Бомж. Ах ти, паршиве кошеня! Людина хоче тобі добра. А ти лаєшся?

          Бомж хватає недогризену собакою кістку і кидає її у Тигруню.

Бомж. Ось тобі! Отримуй!

Тигруня не встигає ухилитися від кістки. Вона потрапляє йому в лапку. Кульгаючи, він тікає від бомжа.

Тигруня (потирає забиту лапу). Мама мені казала, що є злі хлопці, виявляється, є дуже злі дорослі!

Бомж. Ех, втік! А шкода, хороші гроші пропали!

Чортихаючись, бомж йде.

                Картина сьома
                Зла пані
Поважно простує крикливо одягнена пані в капелюшку та іншому причандаллі. Побачила кошеня.

Пані (гидливо). Фу, яке брудне кошеня! Звідки тільки такі беруться?

Тигруня. З підвалу беруться. Ви ніколи, тітонько, не жили в підвалі?

Пані (обурено). Що ще вигадав! У підвалах тільки волоцюги живуть. (Грайливо чепуриться.) От паскудне кошеня, порівняв мене, шановну жінку з якимось бомжем!

Тигруня (сумно). Ви, шановна тітонько, зовсім не знаєте, як жити одному, без батьків.

Пані. Хочеш, щоб я тебе пожаліла? А ось і не пожалію! Багато вас таких бродить, на всіх жалю не вистачить!

Тигруня. З такими, як ви, тітонько, дружити не хочеться. Мої друзі не обзиваються всякими нехорошими словами.

Пані. Твої друзяки такі ж, як і ти, волоцюги! Ось і йди до них. Геть з моїх очей, блохастий!

Тигруня. Няу-у! Яка ви зла! (Сумно подивився на жінку.)

Пані. Ой ти, негіднику! Ти ще мені вчити будеш?! (Підбиває Тигруню ногою, він відлітає далеко в бік.)

Тигруня. Няу! Боляче! (Встає на лапки, обтрушується, потирає забиту лапку і бік.) Тепер у мене лапка і бік болить!

Тигруня потирає забиту лапку і бік.

                Картина восьма
                Добрий хлопчик Петрик.
                Він йде зі школи. За плечима ранець. Співає.

Петрик. Я люблю навчатись в школі,
                Не люблю дотинки,
                Зате люблю малювати
                Про звірят картинки.

Звертається до дітей.

Діти, а ви любите малювати? А ще я дуже люблю загадки. Ось, послухайте! «В земляній сиджу коморі, а коса моя надворі». Що це? Скажіть, будь ласка, мені!

Тут вже по реакції дітей. Якщо згадають, хлопчик каже: «От як гарно, відгадку ви знаєте. А моркву ви любите?» Маленька імпровізована розмова з дітьми. Поки размовляє, з’являється Тигруня.

Тигруня. Мур-рр! Я теж знаю! Це морква. Але кішки не їдять моркву, а я так хочу їсти!

Якщо діти не знають відгадку, Тигруня каже:Мур-рр! Це, мабудь, морква, Але кішки не їдять моркву, а я так хочу їсти!

Петрик (бачить кошеня). Ой, який гарненький руденький котик! Схожий на тигра! Тільки кульгає.

Хлопчик риється в кишені і витягує шматочок булочки.

Петрик. Їсти хочеш, Рудику? Пригощайся! Це у мене від школи залишилося. Не бійся! Я тебе не ображу!

Тигруня. Мур-р няу-у. Спасибі! Смачна булочка! Тільки ніякий я не Рудик. Мене звуть Тигрунею. А коли виросту, буду великим тигром!

Петрик. А мене звати Петриком. Ти, Тигруньо, вже справжній тигр! Тільки маленький.

Тигруня підняв хвіст, мурчить, треться об ногу хлопчика.

Тигруня. Ти, Петрику, хороший хлопчик. Ти мене не скривдиш?

Петрик. Звичайно, не ображу! Тигруньо, ходімо зі мною! Моя мама буде рада тобі!

Тигруня мурчить. Хлопчик бере Тигруню на руки, гладить. Йде з ним. З-за дерева виглядає жаба.

Жаба. Ква-ква! Нарешті Тигруня знайшов свій справжній дім!

                Картина дев’ята
                Нова зустріч із Сонячним Зайчиком

Весна. Сонце. Відкрите вікно. На підвіконні лежить Тигруня. З'являється Сонячний Зайчик.

Сонячний Зайчик. Привіт, Тигруньо! Ти радий нашій зустрічі?

Тигруня. Привіт, Сонячний Зайчику! Звичайно, радий! Я думав, що ти вже ніколи не прийдеш!

Сонячний Зайчик. Як це я можу кинути свого друга? Я довго шукав тебе, а чия це така гарна кімната?

Тигруня. Тут живе хлопчик Петрик. Він йшов зі школи, побачив мене і забрав до себе додому.

Сонячний Зайчик. Я радий за тебе. Пам'ятаєш, я говорив тобі, не переживай, Тигруньо, ти обов'язково знайдеш собі новий будинок!

Тигруня. Петрик турботливий. Поїть мене молоком. А коли грає зі мною, каже: «Тигруньо, у тебе такі гострі кігтики на лапках, як у справжнього тигра!». Мені добре з ним!

                Картина десята
                Петрик шукає Сонячного Зайчика

Відчиняються двері, з'являється хлопчик Петрик, в руках тримає пляшечку з молоком. Сонячний Зайчик перетворився на яскраву сонячну пляму, затаївся на підвіконні.

Петрик. Тигруньо, я приніс тобі молока. Пий на здоров'я! Рости великим, превеликим!

Тигруня. Спасибі, Петрику, смачно! А до нас прийшов у гості Сонячний Зайчик!

Петрик. А де ж він, я не бачу його?

Тигруня. Він сховався. Спробуй знайди його!

Петрик ходить по кімнаті, шукає Сонячного Зайчика. Той від нього ховається. Петрик просить дітей, щоб допомогли йому знайти Сонячного Зайчика.

Петрик. Не можу знайти! Ну й хитрий Сонячний Зайчик! Вміє ховатися. Діти, допоможіть мені знайти його!

                Картина одинадцята
                Гра в хованки
                За вікном чути гучне ква-ква-а!

Тигруня. Це Крекотушка! Теж хоче погратися з нами!

Петрик. Хай заходить. Добрим гостям ми завжди раді!

Тигруня (кричить у відкрите вікно). Крекотушко, йди до нас! Будемо разом грати в жмурки!
                На підвіконня стрибає Крекотушка.

Крекотушка. Ква-ква-а! А ось і я! Доброго дня, друзі! Будемо не битися, будемо жмуритися!

Тигруня. Крекотушко, тільки ти будеш рахувати! Відвернись і заплющ очі!
Крекотушка. Згодна! (Відвертається, заплющує очі.) Один, два, три, чотири, п’ять, п’ять з половиною, п’ять трохи більш за половину! Всі сховались? Хто не заховався, я не винувата! Йду шукати!

Тигруня, Сонячний Зайчик, Петрик (всі разом). Крекотушко, порахуй ще трішки! Ми попрощаємось з дітьми. До побачення, хлопчики та дівчатко! Ми побігли ховатися!
В кімнаті весела метушня. Звучить пісенька.

І травинки, і комахи
Дуже хочуть жити!
З ними будемо, малята,
Весело дружити!

Приспів
Хвалять мене мама з татом
За хороші вчинки.
Нехай друзі наші менші
Мають всі хатинки!

Всі повинні мати дім свій —
Близько чи далечі.
Навіть жабка зелененька
Що голосно крекче!

Приспів

Гріє сонечко навесні,
Промінь-зайчик скаче.
Ми його наздоженемо,
Разом з ним поскачем!

Приспів

                Кінець

Пьеса была поставлена на сцене Черниговского областного театра кукол имени Александра Довженко.