П шла вода в хату

Віктор Матюк

Пішла вода в хату

Шановані депутати, здайте ваші мандати,
Народ скандував: «Бандитів за грати!»,
И не вам він великі права делегував!
Чути стрімкі кроки поруч зі злодіями,
Це вони нахабно поводили себе с людьми!
Пішла вода до хати, настав час награбоване майно назад відбирати,
Треба злодіїв сажати за високі грати и довго з цим не спонукати!
Прийшов час тюремні дверці відкривати, щоб сажати всіх,
Хто грабував державу и людей простих! Білий сніг падає на руки,
Ходять по землі слухи, що кой-хто стукає кулаками в зачинені двері,
Але їм не відчиняє ніхто! Пройде все, минуле затьмарить навіть діло святе, 
Зі злом розминеться, з горя домашнього зілля напнеться
І вигляне з темряви, гляне на божий світ полум'яним зором,
І з страшним сміхом оставить давнішні втіхи! Комусь дістанеться на горіхи,
А комусь доведеться уже в котрий раз підгонять той час, коли б хризантеми відцвіли!
Сонце сідає за чорною горою, бог закриває світло, яке людей зігріває, своєю рукою,
В диму тютюнових хмар сховається розбійник і вандал, вони точили свій кинджал,
Щоб він в грудях держави стирчав! Той, хто довго цю розвагу чекав,
Журавля в небі не піймав! Господній дар не помітив поважний господар,
Він крав и двома руками хапав все, що чуже, але за своє жорстко карав,
Хоча  і не мав ніяких підстав! Навколо синя пустеля, в хаті тріснула стеля,
П’яній Ємеля вліз  в чужу оселю, положив ноги на стіл, посуд розбив,
А люд зберігав мовчання, він раніше читав про це старі оповідання!
Удари долі не з нашої волі  сипали на кволе серце пригорщами пуди солі,
Чому така доля притаманна народу моєму? Слух пройшов, що цей люд свою долю знайшов,
Проходять роки буденного життя, назад немає вороття, але знову ворог лютий
Нас заочі судить, розбратом грузить, але не погубить люд православний
И прапор державний майорітиме и далі на величезному п’єдесталі!
Наш люд ворогів і друзів не цурався, в їхню сторону не плювався,
Але згодом заради єднання и свободи на захист держав встав,
Хоч у самого біло немало невідкладних справ!
Край любові та хтивий змінив свого життя мотиви,
Держава вже не жила по волі зла, вона жадала добра,
В кожній хаті стояли святі образа, поруч горіла лампада,
З очей матерій долу падала сльоза, але вони читали молитви три рази,
Щоб не зійти з богом обраної стезі! Невичерпані Господні путі,
По яким нам треба вкупі йти не для війни та помсти,
Не повзти, щоб болі супостатам завдати, а твердо на ногах стояти,
Всіх бандитів за грати! Є запитання до пройдешньої влади,
Вона – прах земний, до керма прийшов люд молодий,
У нього достатньо влади, щоб відправити злочинців за грати!
Пішла вода до хати, кидайся хто-куди, від біди злодіям себе не спасти!
 Розходяться круги по воді, молоді и старі держать в умі: що и як, і коли
Запалають панські двори? Перед державою складна задача:
Як уберегти очі від плачу? Як описати мири вселеної,
Коли не видно світла із-за тьмі? Думи про завтрашній день
Вириваються на волю с тріском, як їм боротися з ворожим тиском?
Очі закриває темна ніч, в домі холодна піч, я ж хочу новий досвід знайти
В повсякденному житті, боюсь в темряву зануритися, але не ранкова зоря 
Заставляє з ліжка підвестися, дивись – не забарися, піднімайся и йди,
Тобі є що людям розповісти! Судьба облудна моя, вона свою дорогу пройшла біля дива и вогню,
Загубила свою стезю, тепер шукає її в чужім краю! Мовчу! Істина и доля всякчас на слуху!
Куди іду? Навіщо живу? Навіщо тяжко працюю?  Іноді лютую , всю ніч бунтую,
Коли горе тікає бог знає куди, що собі ті в ті хвилини не кажи,  над головою літають птахи,
Які дізнались про рай небесний, туди не завжди попаде чоловік порядний і чесний!
Ясно і зрозуміло, чому люди кричать: «Суддю на мило!» Сонце сіло за селом,
Темрява за відчиненим вікном, Гоморра и Садом ввійшли в кожний дім,
Втім вуха чули дзвін, а толку мало, віз там стоїть, де степ горить! Хто війну зупинить?
Повітря смердить горілим, труба бути занадто сміливим, щоб сказати правду ворогу в лоб!
Ні жіночий виск, ні дитячий крик не в змозі розплести дівочі коси!
Попереду холодні ночі, очі жіночі жбурляють долу гіркі сльози,
Тільки колючі рози прикрашають людське життя,  для набуття досвіду
Треба пройти через ворожнечу і війну, доки в міському саду
Не зав’януть хризантеми, з ними зникнуть всі проблеми!
Всьому-свій час! Аби ніколи, аби негайно требі світу відкрити вселенську тайну!
Вона під десятьма замками, ми тяжко працюємо и на полум’я дуємо, щоб не обпектись,
Про себе нас сповіщає високий кров’яний тиск! Тільки держись за дошку гарби,
Бо можеш не доїхати и не дійти до високої мети!

м. Ржищів
2 вересня 2019 р.
18: 46