Илья Муромец и Марьяна

                Ілля Муромець і Мар'яна
               
                П'єса у трьох діях.

                Казка для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Акторові Роману Мажузі та всьому творчому колективу
Чернігівського обласного театру ляльок ім. О. П. Довженка
                присвячується.

                ДІЙОВІ ОСОБИ

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ — чернігівський богатир

МАР'ЯНА — дочка чернігівського купця Прокла

ВОЛОДИМИР КРАСНЕ СОНЕЧКО — великий київський князь

МСТИСЛАВ ХОРОБРИЙ — князь чернігівський

ПРОКЛ, ДАРИНА — батьки Мар'яни

СОРОКА — провісна птаха, в кінці п'єси перетворюється на вродливу жінку.

ГНІДКО — кінь Іллі Муромця

ДУБ (ДОБРИЙ МОЛОДЕЦЬ)

КАЛИНА (КРАСНА ДІВИЦЯ)

ВІДЬМА

ЗМІЙ ГОРИНИЧ

                МАСОВКА
                Дерева-люди, зграя сорок, люди в теремі князя Мстислава.







                ДІЯ ПЕРША
                Картина перша.
                Двір київського князя Володимира Красне Сонечко.

                Князь Володимир розмовляє з Іллею Муромцем.

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР. Бачу, що ти, Ілле, сумний. Що сталося з тобою?

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Княже, слугую я тобі вірою і правдою вже довго. Разом з Альошею Поповичем та Добринею Микитичем захищаю від ворогів нашу землю. А сьогодні нестерпно стало мені на душі.

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР. Що ж тебе так схвилювало?

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Жахливе сновидіння примарилося мені: з моєю нареченою Мар'яною трапилося лихо. Відпусти мене, княже, до Чернігова. Бажаю пересвідчитися, що вона ціла і здорова.
                На плече Іллі сідає сорока. Стрекоче. Ілля намагається її      прогнати, сорока перелітає на інше плече, потім зовсім відлітає.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Дивовижна істота. Не лякається людини!

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР. Сорока — провісна (пророцька) птиця. Тому не даремно сіла тобі на плече.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Може, вона бажала розповісти мені про Мар'яну?

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР. Якщо хотіла, обов'язково повернеться і розповість. А службою твоєю я задоволений. Тому бути по-твоєму. Вирушай в град Чернігів до коханої своєї Мар'яни.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ (низько кланяється). Дякую, княже, що не залишився байдужим до мого прохання. Давно вже не був я в Чернігові. Не зустрічався з князем Мстиславом, не спілкувався з привітним чернігівським людом. А ще більше прагну побачити і пригорнути до серця свою Мар'яну.

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР. Ілле, до Києва повертайтеся разом. З нетерпінням чекаємо тебе з коханою.
                Ілля Муромець від’їжджає.

                Картина друга.
                Будинок чернігівського купця Прокла.

            Літній вечір, перед розкритим вікном сидить купецька донька Мар'яна.

МАР'ЯНА (зажурившись). Вже зима минула і весна збігла, як мій Ілля виїхав до князя Володимира Красне Сонечко. Чи не забув він мене там, у Києві?

                На підвіконня сідає сорока, скрекіт, потім голос.

СОРОКА. Не журися, Мар'яно. Пам'ятає тебе твій богатир. І скоро приїде.

МАР'ЯНА. Звідки, білобоко, ти це знаєш? Чи не обманюєш мене?
СОРОКА. Не слухай, Мар'яно, тих, хто мені не вірить і каже: «Сорока оману на хвості принесла». Я завжди правду віщаю. І тобі принесла хорошу звістку. Ілля вже по дорозі до Чернігова.

МАР'ЯНА. Якщо так, звістка твоя радісна. Скучила я за своїм коханим, хочу його бачити!

СОРОКА. Хто дуже бажає, його бажання неодмінно збувається. А доки не турбуй своє серце марно. Йди спати. Ранок мудріший від вечора.

                Картина третя.
                В опочивальні Мар'яни.
Мар'яна спить, в кімнату через відкрите вікно влітає відьма, злісно сміється, шукає за пазухою бульку з сажею.

ВІДЬМА (бурмоче). Ніколи Ілля не буде з тобою, Мар'яно. Ось, знайшлась моя заповітна булька! (Тихо хихоче.) Від сажі вона чорна, як мої справи.

                Розкидає сажу по кімнаті і чаклує.

ВІДЬМА. Зміє Гориничу, поспішай,
        Та хапай Мар'яну!
        А Ілля з конем своїм
        Хай впаде до ями!

            У вікно влітає сорока, нападає на відьму.

СОРОКА. Ах ти, зла стара! Хочеш Мар'яну віддати Змію Гориничу? Ось я тобі!

     Сорока цвіркоче і клює відьму, намагається вибити крилом бульку у неї з рук.

ВІДЬМА. А-а, так ти, балакуча птахо, у змові з Іллею!
        Відьма кидає в сороку бульку, від удару сорока вилітає у відкрите вікно.

                Картина четверта.
                У спальні Мар'яни.
                Шум-грім, у вікні з'являються голови Змія Горинича.

ЗМИЙ ГОРИНИЧ. Навіщо звала мене, хитромудра?

ВІДЬМА. Ось тобі Мар'яна, друже. Неси її швидше в своє зміїне царство, зачаровану державу. Поки вона не опритомніла від мого чаклунства.

              Змій Горинич розглядає сплячу Мар'яну.

ЗМИЙ ГОРИНИЧ. Вродливий дарунок. Як я тобі віддячу за нього?

ВІДЬМА. Мій ворог Ілля Муромець їде до Мар'яни. Влаштуй йому таку зустріч, щоб він ніколи її не знайшов. (Підхихикує.) До побачення, триголовий! Мене чекають чаклунські справи, до зустрічі в твоєму зміїному царстві!

 Відьма зникає, Змій Горинич протягує через вікно руки, вони витягуються, стають непомірно довгими і хапають Мар'яну. Вона пробуджується.

МАР'ЯНА (лякається). А-а, пусти, клятий! Іллюшо, де ти, врятуй мене! Ідол триголовий схопив мене і несе у свою зміїну державу!

                Картина п'ята.
                Ілля Муромець їде до Чернігова, розмовляє з конем.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Поганий сон я побачив, Гнідко. Недобре сталося з моєю Мар'яною.
ГНІДКО. Тримайся, Ілле! Чернігів вже недалечко. Незабаром зустрінеш і обіймеш своє серденько Мар'яну.
                На плече Іллі сідає сорока.

СОРОКА. Ілле, твою Мар'яну схопив Змій Горинич! Він помчав її в своє погане царство!

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Мій сон виявився віщим! А як, добра птахо, знайти дорогу до цього розбійника?

СОРОКА. Шлях мені відомий. Слідуй за мною!
                Ілля Муромець скаче слідом за сорокою.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Вже поквитаюся я за Мар'яну з триголовим лиходієм. Буде знати, як красти моє щастя!

ГНІДКО Тримайся міцніше, Ілле. Швидше вітру донесу я тебе до замку, де негідник Змій ховає твою наречену!

СОРОКА. Поспішай, Муромцю, рятуй Мар'яну! За своє кохання потрібно битися!

           Гучний тривожний скрекіт сороки. Муромець скаче слідом за нею.

                ДІЯ ДРУГА
                Картина перша.
                У замку Змія Горинича.
                Змій Горинич входить до світлиці, де тримає Мар'яну.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Ну, що, Мар'яно, надумалася піти заміж за мене?

МАР'ЯНА. Ач, що задумав, триклятий! Не хочу тебе бачити!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Все тужиш за своїм Іллею!? Забудь про нього. Нема у нього нічого, крім коня і лука зі стрілами. А якщо вийдеш за мене, будеш купатися в золоті.

МАР'ЯНА. Твої зміїні багатства мені не потрібні! Мій скарб — це Ілля. Тільки він мені любий та милий!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Якщо я схочу, стану добрим молодцем, ще кращим за твого Іллю. Що, не віриш? Зараз побачиш! Один, два, три…(Він крутиться дзиґою і перетворюється на гарного хлопця.) Ну як, Мар'яно, покохаєш такого парубка?

МАР'ЯНА. Не обдуриш мене, поганцю! Ти тільки обличчям став світлий і постаттю гарний. Але душа твоя залишилася чорною. Фу, як від неї смердить!
Парубок закрутився на місці і знову перетворився у Змія Горинича.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. А-а! Гарним молодцем я теж для тебе жахливий! Тоді, Мар'яно, будеш сидіти тільки на хлібі і воді, поки не схаменешся!

МАР'ЯНА Краще їсти тільки збіжжя і пити тільки водицю, ніж пестити три голови ідола!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. У-у, непокірлива! Таких неслухняних я обертаю на дерева! Вийди в мій сад і подивися. Тобі там місце знайдеться!
             Змій Горинич зі злості тупає ногою, дише вогнем, йде.

                Картина друга.
                МАР'ЯНА в саду Змія Горинича. Жалібно стогнуть дерева.

ДЕРЕВА. Мар'яно, ми теж були людьми. Змій Горинич позбавив нас волі і перетворив на дерева у своєму саду. Влітку нам волого під дощем, а взимку нам холодно від морозу. Допоможи нам, Мар'яно!

МАР'ЯНА. Рада вам допомогти, та що я зроблю? І мене цей ідол обіцяв обернути на дерево. Якщо не підкорюсь його волі і не вийду за нього заміж.
ДУБ. Мою наречену Змій Горинич теж хотів зробити своєю дружиною. Я бився з ним, але не зміг здолати. Клятий Змій перетворив мене на дуб, а мою наречену на кущ калини.

КАЛИНА. Тепер ми стоїмо поруч, але я навіть не можу дотягнутися до коханого своїми гілками. Допоможи нам, Мар'яно! Ми дуже кохаємо один одного і знову хочемо стати людьми.

МАР'ЯНА. Я дуже хочу вам допомогти, але тільки мій Ілля зуміє всіх нас звільнити від всевладдя Змія Горинича!
               
                Лунає скрекіт сороки. Вона з'являється у саду.

СОРОКА. Не сумуй, Мар'яно, і ви, люди добрі, не плачте! Ілля вже близько. Він розправиться зі Зміюкою за всі його злі вчинки. Потерпіть зовсім трішечки.

МАР'ЯНА. Спасибі тобі, мила подружко, за добру звістку! Нехай швидше прийде мій Ілля і врятує усіх нас від цього жахливого Змія!

ДЕРЕВА (стогнуть). Ілле, врятуй нас! Врятуй нас...
                Сорока зникає.

                Картина третя.
                В саду з'являється Змій Горинич

ЗМІЙ-ГОРИНИЧ. Ну що, Мар'яна, опам'яталася? Тепер знаєш, що може з тобою статися, якщо не вийдеш за мене заміж?
               
МАР'ЯНА (з хитринкою). Відаю, мій владико! Але у мене до тебе прохання. Якщо виконаєш, буде по-твоєму!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Ну от, це зовсім інша справа. Так яке же твоє прохання?

МАР'ЯНА. А хочу я срібні черевички, щоб блищали, переливалися на сонці всіма кольорами райдуги. І вінчальну сукню, зіткану з золотого пилу і усипану камінцями перловими. Та щоб була вона не довго-не коротко, не тісно-не широко.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Непросту завдала ти мені роботу. А втім... (Змій Горинич тричі дмухнув, в руках у нього з'явилося блискуче плаття.) Ось тобі, Мар'яно, плаття, а зараз будуть і черевички. (Змій знову дихнув, в руках у нього з'явилися черевички.) Ну як, подобається тобі мій подарунок?

МАР'ЯНА. Подарунок твій щирий, але нитка золота товста, а я хочу, щоб була тонше павутини. І срібні черевички не переливаються всіма кольорами райдуги. Нехай твої майстри перероблять.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Здається мені, Мар'яно, що ти хитруєш.

МАР'ЯНА. Що ти, милостивцю, я бажаю бути під стать тобі. Якщо зробиш все так, як хочу, тоді піду з таким козаком під вінець!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Яка вередлива! Добре. Будуть у тебе срібні черевички і плаття з золотих ниток тонше павутини! Тільки доведеться трошки почекати.

                Змій Горинич зникає.

МАР'ЯНА. Не подобається мені цей огидник, а треба прикидатися. Де ж ти, мій милий Ілле, чому так довго не йдеш?

                Картина четверта.
                Ілля Муромець в замку Змія Горинича.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Фу-у! Козацьким духом пахне!

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Так, Змію, ти вгадав. Це я, Ілля Муромець, прийшов по твою чорну душу!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Ілля Муромець? Казала про тебе відьма. Ти прийшов за Мар'яною?! Так вона дала згоду вийти за мене заміж.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Брешеш, поганцю! Не вірю твоїм жахливим словам! Мар'яна любить тільки мене!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Ач, яка хитра! А мені казала зовсім інше. (Примирливо.) А може, Ілле, розійдемося миром? Дам тобі золота, багато іншого добра. Всього, чого тільки забажає твоя душа. А ти залишиш мені Мар'яну.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Не спокусиш мене, негіднику, своїми багатствами. Вже я поквитаюсь з тобою за Мар'яну і всіх людей, що ти образив! Я прийшов з тобою не миритися, а битися!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Ну що ж, нехай буде по-твоєму. Йдемо в мій сад. Битися там будемо булавами!
                Муромець плескає свого коня по крупу.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Спасибі тобі, Гнідку, що швидко довіз мене до зміїного кубла. А тепер іди в укриття. Зі Змієм ми будемо битися один на один!

                Картина п'ята.
Битва Іллі Муромця зі Змієм на землі, сороки з відьмою в повітрі. Одночасно.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Ну, бережись, Ілле! Зараз залишиться від тебе одне мокре місце!
Три голови дмуть на Іллю вогнем. Він закривається щитом.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Зміюко, не налякаєш мене своїм вогнем!

Підступає до Змія Горинича і б'є його булавою, Змій Горинич увіходить по щиколотки в землю, проте висмикує ноги з землі.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Кремезний дядько. Та у мене три голови. Я в три рази сильніший за тебе! Ось тобі!

Б'є Іллю булавою, Ілля увіходить в землю по пояс, ледве вибирається із землі.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Ні, нехристе, не вмієш ти бити. А бити треба ось так!

              Б'є і заганяє Змія Горинича по груди в землю. Той лякається.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Даремно я зв'язався з Іллею. Де ти, дурна відьмо? Прилітай і рятуй мене від цього Іллі!

            З'являється відьма, допомагає Змію Гориничу вибратися з землі.

ВІДЬМА. Вибирайся, триголовий! Дай відсіч Іллі. Інакше скрутно нам буде з тобою!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Вчасно ти прийшла! Ось я йому покажу! Мар'яна залишиться моєю!

Змій Горинич дихає вогнем і б'є Іллю. Ілля вуходить в землю по горло. З'являється сорока зі зграєю сорок.

СОРОКА. Тримайся, Ілле! Подружки, допоможіть Іллі вибратися та впоратися з поганим. А я поквитаюсь зі своєю кривдницею. Віддам їй свій малий боржок.

                Сорока б'є крилами і клює відьму.

СОРОКА. Ось тобі, нещастя! Будеш знати, як робити жахливе добрим людям!

                Відьма відмахується, намагається зловити сороку.

ВІДЬМА. Згинь, клята птахо!

СОРОКА. Хитру сороку спіймати морока. Не схопиш мене, стара! Ось тобі, ось тобі!

ВІДЬМА. Ой, як боляче! Треба тікати поки не пізно! Хай Горинич сам справляється з цією бідою!
                Відьма тікає.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Куди ж ти, чаклунко?

ВІДЬМА. Пробач, Гориничу, поспішаю до хати. У мене в печі борщ з галушками. Щоб не википів!

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. От брудна баба! Кинула мене одного… А я теж хочу борщу з галушками!

           Сороки скрекочуть і накидаються на Змія Горинича, він мотає головами.

ЗМІЙ ГОРИНИЧ. Так безчесно, Ілле! Ми так з тобою не домовлялися!

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. А відьму кликати на допомогу ми домовлялися? Отримуй, Змію, що заслужив!

Ілля замахнувся булавою, Змій з переляку зникає, провалюється під землю. Скрекочуть, радіють сороки. На тому місці, де зник Змій Горинич, з'являється і швидко росте осика. Листя її дзвенить і тремтить.

СОРОКА. Ось і кінець злому царству Змія Горинича. Зло завжди карається! Якім розкішним воно б не було, усе рівно програє в битві з добром!

Чудові перетворення. Дерева обертаються на людей. Дуб на Доброго Молодця. Калина на Красну Дівицю.

                Картина шоста.
   З'являється Мар'яна, кидається до Іллі Муромця,вони обіймаються і цілуються.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Мар'яно, любонько, не образив тебе клятий Змій?

МАР'ЯНА. Зі мною все добре, милий! Ти врятував від гіркої долі не тільки мене, а багато добрих людей!

ДОБРИЙ МОЛОДЕЦЬ. Ілле, низький уклін тобі, що звільнив нас від чарів ненависного Змія. Ось обвінчаюсь зі своєю милою і піду в твою дружину. Хочу, як і ти, захищати нашу землю від поганців. Візьмеш мене?

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Діло кажеш. Нам добрі козаки завжди потрібні. Разом будемо боротися з нашими ворогами!

КРАСНА ДІВИЦЯ. Мар'яно, тобі теж наш низький уклін! Ми з коханим вдячні тобі і твоєму Іллі за наше спасіння.

Люди, Добрий Молодець і Красна Дівиця низько кланяються Мар'яні і Іллі Муромцю.

ВСІ РАЗОМ. Ілле і Мар'яно! Ми вдячні вам за чудесне своє визволення від влади Змія. Щастя і добра вам!

                З'являється сорока, тривожно стрекоче.

СОРОКА. Геть звідси, не затримуємося! Чарам відьми і Змія Горинича прийшов кінець. Замок руйнується.

                Чути шум. Ілля Муромець обіймає Мар'яну.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Йдемо швидше, кохана. Від злої долі ми позбулися, тепер потрібно подумати про наше щастя.

        Ілля свистом кличе Гнідка, сідає на нього і допомагає піднятися Мар'яні. Обіймає її і береться за поводи.

СОРОКА. Ач, голубки. Яка гарна пара. Один одному під стать.

   Сорока летить слідом за Іллею Муромцем і Мар'яною. Всі швидко йдуть. Гуркіт продовжується. Замок Змія Горинича розсипається.

СОРОКА. Всі люди, як люди! А я що, гірша за інших? Душа ж у мене жіноча.

          Музика. Затемнення. Сорока перетворюється на вродливу жінку.

                ДІЯ ТРЕТЯ
                Картина перша.
                Весілля Іллі Муромця і Мар'яни.

Переважає червоний колір. Княжий терем. Звучить українська обрядова мелодія. Ілля Муромець і Мар'яна повернулися з церкви після вінчання. На голові у них вінки з барвінку. Їх зустрічають весільний батько князь Мстислав і весільна мати — Вродлива жінка, Прокл і Дарина — батько і мати Мар'яни. Князь Мстислав виступає вперед.

КНЯЗЬ МСТИСЛАВ. Любов і злагода! Ось, Ілле, і ти, нарешті, знайшов своє щастя. Найкращу нашу чернігівську красуню повів під вінець.

                Вродлива жінка обсипає молодих зерном.

ВРОДЛИВА ЖІНКА. Нехай у вашому домі завжди буде достаток. Бережіть свою любов.
Мати Мар’яни, одягнута у вивернутий вовною назовні кожух, тримає на рушнику коровай, прикрашений барвінком і калиною. Руки вкриті кожухом. Весільний хор співає:
Що то вийшло кострубатого?
Що то вийшло волохатого?
Який кожух волохатий,
Такий буде зять багатий.

ДАРИНА. На щастя, на долю! Нехай ваша любов буде гарною, як цей барвінок і калина на короваї.

Ілля Муромець і Мар'яна нахиляються і по черзі відкушують від короваю.

ПРОКЛ. Знатно відкусив Ілля, бути йому старшим в сім'ї!

КНЯЗЬ МСТИСЛАВ. Прийми, Ілле, в подарунок від мене цей чарівний меч. У битві з поганцями він тобі безпремінно згодиться.
               
                Ілля з уклоном бере меч.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. Дякую тобі, князю Мстиславе, за такий щедрий дар. І обіцяю тобі, що наша рідна земля більше не буде страждати від таких супостатів, як Змій Горинич.

ВРОДЛИВА ЖІНКА. А у мене подарунок для Мар'яни. (Вона дарує Мар'яні розмальовану українським орнаментом колиску.) Бажаю вам багато гарних діточок. Хлопчиків — чудо-богатирів, ось таких, як наш Ілля. І вродливих дівчаток, таких, як наша красуня Мар'яна.

                Ілля та Мар’яна кланяються.

МАР'ЯНА. Спасибі тобі, весільна матінко, за чудову допомогу. Якби не ти, не було б сьогодні нашого з Іллею щастя.
З’являється в плошці вогонь, Ілля і Марія разом запалюють від нього свічку.
ІЛЛЯ, МАР'ЯНА (разом).               

Гори, свічко, ясно,
Щоб повік не згасла.
Димок сірий не курися.
Любов наша збережися!

ПРОКЛ. Нехай ваш родинний вогник завжди шанує добрих людей!

КНЯЗЬ МСТИСЛАВ (звертається до залу). Запрошую всіх гостей на весілля!
Молоді піднімаються на поріг князівського терема. Мар'яна стає на тарілку, що лежить на порозі.

ВРОДЛИВА ЖІНКА. Мар'яна перша стала. Значить, усі сімейні справи вони будуть вирішувати разом. Згода та любов завжди будуть в їхньому домі!

Всі заходять до терема. Ілля Муромець і Мар’яна звертаються до залу, вклоняючись у пояс.

ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ, МАР'ЯНА (разом). Казали батько і мати, і ми кажемо: запрошуємо до нас на весілля.

                Весільна пісня, скрекотять сороки.
                Завіса