На свiтанку

           (ессе)
Світає... З темрявою ночі , що непомітно розсіюється в ніжних променях зорі зникає і гнітюча тиша.  Сьогодні я знову прокидаюсь  від легкого стуку у вікно спальні і, протерши очі, посміхаюсь ранковому  сонечку. Враз, стукаючого гостя й слід зникає і я, солодко позіхнувши, закриваю  очі. Та  легкий стукіт незабаром повторюється , змусивши мене  зосередитися і остаточно прокинутися ...
Чому цей стукіт турбує мене майже щоранку? І завжди, саме в той момент, коли так міцно хочеться спати, він позбавляє мене цієї солодкої миті.
Звісно, що приємні сновидіння враз зникають  і життя набуває реальності нового дня. Пам'ятаючи, що прокинулася не зовсім за власним бажанням, я відчуваю величезну відповідальність за ці тихі ранкові години. Обережно , щоб не розбудити мирно дрімаючих  малюків, виходжу із спальні, привожу до порядку  свій зовнішній вигляд, беру в руки Святе Слово і з захватом занурююся в чудові сторінки.
Дивно, але млявість і втома від ще вчорашніх клопотів  кудись зникають, і святе джерело наповнює і освіжає все моє єство! Шелест святих сторінок пробуджує в душі непереборне бажання ввійти в спілкування з дивним  Спасителем і слухати Його вічні істини. Серце горить особливим вогнем, прагнучи  збагачуватися новими знаннями  у школі Найбільшого Вчителя! Живе Слово !!! Воно в буквальному сенсі здатне насичувати, надихати і запалювати !!! Яке  неземне  світло випромінюють  тоді очі від спілкування з вічним джерелом Життя !!! Бажання  далі жити і перемагати наповнює все єство !!!
Тихо опускаються  повіки і я з трепетом та вдячністю схиляюся на коліна перед люблячим Творцем, який залишив Своє дивне Слово для святого спілкування, для дотику до вічності !!! Новий день, як і попередні принесе з собою безліч проблем, суєти, труднощів і переживань ... Але, «все це перемагаємо силою Того, Хто нас полюбив» згадую прочитане Слово і серце наповнюється тихим спокоєм   і довірою Всевишньому.
Окрилена спілкуванням  згори, тихо повертаюся до мирно сплячої  дітвори і, проводжаючи світанок, злегка відкриваю фіранку на вікні спальні. А милий горобчик, злетівши з підвіконня на гілку старої черешні, веселим щебетанням розпочинає свій новий день...
~ДЛВ~