НАШ ДРУГ - ИШАК!..

     На фото - командир, другий пілот та технік Сашко очікують друга - БАТИРА...         

                НАШ  ДРУГ  -  ІШАК!..

     Чомусь впевнений – подія, з якою зіткнешся вперше в своєму житті, зостанеться в твоїй пам’яті на довгі роки – поки склероз, або ж відхід з цього, земного життя, в інші позаземні виміри, не вимкнуть твої спогади. От і зараз, до найменших подробиць, сплили в пам’яті яскраві картинки – радість від першого шкільного дзвоника, перша моя улюблена вчителька, перша, розрахована особисто мною та своїми руками зроблена модель планера!.. Перший екскурсійний політ на літаку ЯК-12 з оглядом з повітря рідного міста (премія за перемогу в обласних змаганнях моделей планерів на час перебування їх в повітрі)!.. А далі – безсонна ніч від щастя, коли розгледів своє прізвище в списках прийнятих в Кременчукське льотне училище!.. Ну і звичайно ж, незмірна насолода, яку мені подарував на все життя мій перший інструктор – Алім Степанович Пошивайло, який продемонстрував мені в першому ж нашому польоті всі фігури вищого пілотажу на ЯК-18У. Але от сьогодні, мені чомусь згадалося про свій перший виліт на АХР (авіахім роботи)! Про що і кортить мені розповісти своєму читачеві…

     Коли я вперше після училища, в 1966-му році, потрапив в пустелю Кизилкум, в Приаральський регіон, то був приємно здивований – все авіаційне життя (медицина, спецрейси, перевіз вантажів, перевіз пасажирів) виконувався виключно літаками АН-2 Кзил-Ординської ОАЕ та окремої Аральської авіаланки. Тільки незначні об’єми сільгоспробіт виконувалися наземною технікою – та все кардинально змінилося, коли почалося інтенсивне освоєння напівпустинних, цілинних земель для вирощування рису, бавовни, кукурудзи, пшениці вздовж річок Сир-Дар’я та Аму-Дар*я, вода з яких йшла на полив. Тому що площі освоюваних земель нараховували тисячі гектар, наземної техніки не вистачало і тоді той об’єм сільгоспробіт ліг на плечі авіації.

     Для цього запрошували екіпажі з літаками з інших республік СРСР. Та іноді і місцеві пілоти, при необхідності, виконували такі АХР. Тож одного разу і наш екіпаж терміново направили в поселення Чиили, біля якого знаходився тимчасовий, колгоспний аеродром. На аеродромі нас вже чекали і поки технік з механіком розвантажували літак та обладнували стоянку, ми поїхали з агрономом дивитися місце проживання та скласти свої речі. Чергова машина, проминувши стандартні приватні будиночки, зупинилася біля крайнього (далі простягалася цілина, за якою було видно рівні прямокутники рисових полів). Двір біля старої халупи був доволі великий, абсолютно голий, без рослинності – тільки розділений загородками для овець, коней. А по двору без прив'язу гуляв доглянутий, симпатичний ішак. Він одразу ж підійшов до нас і постійно супроводжував потім нас. Мабуть дуже йому сподобалися!..

     З дому вийшов хазяїн дому (кореєць) і представився: “Я ветеринар колгоспу, пішли, покажу де ви будете жити.” Він повів нас до хатини, вид якої, м’яко кажучи, здивував – вхідних дверей не було, вікно теж без рами. Долівка нижче поверхні землі, глиняна, стіни голі… В цій хібарі тільки стіни та стеля, навіть світло відсутнє… Командир – Валера Каріх та я, повернулися до агронома і мовчки дивимося на нього… А він всміхається і раптом каже: “Хлопці, не хвилюйтеся, зоставляйте свої речі, а до вечора тут наведуть порядок. Зараз їдемо, заберемо ваших товаришів і обідати – головна кухарка Зоя вже напевно чекає нас.”

     Дійсно, коли ми добралися до їдальні, нас уже очікував смачний та розкішний обід з казахських та корейських блюд. Справа в тім, що в цьому колгоспі жили і працювали, в більшості, казахи та корейці, що й відображалося в меню їдальні. Нагадаю, що це був мій перший виліт на АХР, тож мене приємно здивував такий теплий прийом на честь нашого екіпажу. При цьому, з нами на обіді-вечері було присутнє все керівництво колгоспу і не один раз були підняті кесайки з міцними напоями і промовлялися тости з взаємними побажаннями здоров’я та успіхів!.. Та особливо ми були здивовані, коли нас доставили ввечері в дім ветеринара, на ночівлю.

     Біля воріт нас зустрів знайомий вже нам ішак ( нам вже розповіли, що це улюбленець всієї сім’ї, особливо дітей і звати його Батир), та здивувало нас інше – коли ми відчинили вже встановлені вхідні двері та зайшли в хатинку, ми оторопіли… На долівці був вкладений дерев’яний настил, засипаний свіжоскошеною травою та застелений килимами, на яких лежали товсті матраци, вкриті чистою постільною білизною!.. Три постілі розташовані попід стінкою, а одна під вікном з видом у двір, як ми потім дізналися – це мало велике значення, особливо для одного з нас… Самі стіни теж були завішані різнобарвною матерією, а на полу стояв великий вентилятор (жаркий клімат був дуже відчутний). Від будинку хазяїна були протягнуті електродроти – в кімнаті було світленько та затишно!.. Тож далеко за північ ми нарешті полягали, а під вікном ліг наш авіатехнік Сашко і ми одразу позасинали!.. 

     А от пробудження посеред ночі було жахливим!.. Хто побував та працював в Середній Азії, напевно, чув та був в “захопленні від сили, краси та мелодійності” співу (реву), який видавали місцеві ішаки (і-а, і-а, і-а). Справа в тім, що в ішака закладено природою видавати цей рев, як у півнів, на світанку і це завжди виникає несподівано. Мені здалося, що тільки я закрив очі і заснув, як раптом – нас всіх підняв на ноги гучноголосий рев. В повній темряві ми металися по кімнаті, налітаючи один на одного, не розуміючи, що відбувається… Промайнуло пару хвилин, поки ми знайшли висівший на стіні вимикач. Картина, яка повстала перед нашими очима була надзвичайною – всі особисті речі, разом з постіллю та вентилятором були розкидані в паніці по всій кімнаті!.. Наш авіатехнік Сашко лежав  долі, затиснувши свою голову руками, а в ніші вікна стирчала, засунута по самі груди, голова знайомого нам, милого та симпатичного ішака і продовжувала видавати переможний рев на всю ішачу глотку!..

     Побачивши та оцінивши після такого пробудження від сну весь прикол такого чудового концерту, ми ледве не впісялися від реготу!.. Цей гуморний концерт продовжувався ще хвилин п’ять, а потім наш друг ішак-артист спокійно щез, мабуть пішов далі дрімати, додивлятися свої ослячі сни, а ми, регочучи, продовжили наше обговорювання цього неординарного випадку!.. Ясна річ, про продовження сну мови вже не було, тільки похвилинний розбір цього яркого незабутнього пробудження і оцінка сольної кар’єри нашого друга-ішака!..

     Висновок з цієї пригоди був одностайний – самим потерпілим опинився Сашко. Схоплюючись від гучноголосого реву просто над своєю головою, він з усієї сили торохнувся об міцну голову нашого співака Батира, якому цей удар зовсім не завадив у виконанні свого сольного номеру для таких високо поважних слухачів, як ми, зате Сашко ледь не обкакався від страху!.. :)) Та він нам в цьому не зізнався… Тож ми, прибираючись та регочучи час од часу, через пару годин діждалися чергової машини з агрономом і поїхали на аеродром. І далі пішла рутинна підготовка до запланованих авіа сільгоспробіт, які ми благополучно почали після обіду. Щоб віддячити керівництву колгоспу за теплий прийом, працювали на совість, не шкодуючи сил. Польоти закінчили пізно, поки дооформили папери вже дома – полягали та поснули вже за північ.

     І навіть в думках не могли подумати, що може повторитися учорашнє кошмарне пробудження, але ж то тільки наші надії… А от наш друг-ішак Батир мав свої плани… На світанку, в самий солодкий сонний час, наш соліст вирішив виступити зі своїм сольним номером на біс. Та зараз пробудження було не таким приголомшливим, мабуть, свідомість, підспудно, було готова до такої несподіванки… Ввімкнувши світло, спокійно та зі сміхом обговорювали виступ соліста, але Сашко, пам’ятаючи стару кривду, рвонув на вулицю, знайшов товстелезного дрючка і з усієї сили почав лупцювати Батира по тому місцю, яке не влізло в вікно. Саме цікаве те, що на тривалість його виступу, Сашкове буйство, ніскільки не відобразилося. Мабуть тривалість виступу була зафіксована в контракті… А от після виступу, Батир розвернувся і так вжарив задніми ногами, що Сашків дрючок відлетів метрів на двадцять, а сам галопом погнав в степ!.. Це щастя, що Саша вчасно відпустив дрючка та відскочив убік…

     І знов сну не було до ранку, до чергової машини – було обговорювання концертної діяльності Батира… Ми зійшлися на думці, що після Сашкового виховання Батир побоїться такої критики і дасть нам надалі спокійно виспатися, та Сашко з нами був не згоден, він мав свій план… Поки ми обробляли рисові чеки, Саша поїхав на тракторну бригаду і привіз літрову пляшку якоїсь рідини. Нам він про свої плани нічого не розповідав, а ввечері, коли ми приїхали на ночівлю, він приготував довгу палку, обмотавши з одного краю ганчіркою і разом з пляшкою поставив все це біля дверей. Полягали спати, але зараз не можемо заснути – чекаємо світанку. Прийде, чи не прийде? Світло вимкнули, лежимо, розповідаємо анекдоти, спогади, випадки з льотного життя. Та нарешті втомленість перемагає і ми засинаємо.

     Наш друг Батир – молодчина, вітає таки нас ревом… Саша підхоплюється, хапає свою палку та пляшку і вилітає на подвір’я, а ми як слухняні глядачі з цікавістю слідкуємо за діями Сашка. Він відкрив пляшку, облив ганчірку (по запаху, то був скипидар) і почав інтенсивно протирати нашому артисту задницю. Реакції ніякої – справжня осляча витримка. Виступ продовжувався!.. Сашко не витримує – плескає на те ж саме місце просто з пляшки!.. Тієї ночі ми таки дізналися, наскільки загальмовані почуття та емоції у ослів!..

     Тільки доспівавши свою арію, він різко відскочив від вікна та почав задніми копитами витворять такі кульбіти, що ми добре перелякалися – потім він з неймовірною швидкістю понісся в степ. Що ж, ми знов до самого ранку обговорювали події останніх днів і домовилися – нікому ні слівця (нічого не бачили, нічого не знаємо)! Але ж, як і раніше, наступні дві ночі полу-дрімали, прислухалися – чи не з’явиться наш любий артист? Не з’явився, та ми були впевнені – ця вперта тварина все одно повернеться в рідний двір. Ну а ми через п’ять днів перелетіли на інший майданчик. Так ми і не дізналися подальшої долі нашого друга-ішака БАТИРА!..

  Copyright: ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ       - 2019-й рік
   переклад українською мовою      - 2025-й рік