І знаєш ти і знаю я що судьба подарила звести в нас почуття
Ті осколки пережитого зєднати і любов'ю ми повинні серця один одному зігрівати
Біль смуток і печаль твою я візьму як граль і пригорну рукою своєю мов утопающий я буду берегти цю вуаль
Ти як голубка будеш високо взлітати чистоту душі і серця світу цьому щиро дарувати
Мені ти подариш тайну свою яка загадкою обремляє твою жіночу красу
Якщо я ключ вірно підберу я запалю іскру
І ми зустрінемось іще раз но у Божественному Краю....
Стишок 77
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219091500151
Свидетельство о публикации №219091500151
Рецензии