Стишок 78

Щось напиши або позвони небом красками відчуття свої перекажи
Щось нашепчи чи у вищих сил щось попроси
Коли вічна дрімота відбиває втобі останки життя....

Колись було іначе мов мрії цвіли широкими лугами життя ішло і ти його радісно приймав в своє нутро.
Но настав такий час мов усе кудись пішло іменно від тебе маленькими кусочками так сміло відійшло.

Мировозренния назустріч руку тягне
Через людей привітами чутьйо гурманить,
Як пробити кам'яну стіну в собі яку викувала пустота
Як вернути мрії коли в душі тоска обливається об ці руйнівні болючі берега....

Це потрібно пережити зі смаком в цій среді свій камінь красиво обвити і свічку запалити
Очі взріють щось нове Ведь світло знаками тайно тебе веде
Сили прийдуть і через улибку ти видавиш біль
Яка тебе вбивала і нещадно кудись забирала
Сознанія по другому в тобі заблестить
Підуть переміни а за ними і зміни
Відчуєш ти себе несокрушимим Ведь цей урок вистругає втобі воїна а від тих мук виростуть крила ти по новому це усьо вдихнеш
І щиро з легкістю це усе видихнеш.....