Зхмарніло небо, не журися Осінь,
Янголи малюють тобі життєвий шлях.
Завжди вони тебе вартують поспіль,
Знов голос подає той чорнокрилий птах.
Та раптом витісняє сірість ніжна синь.
Не ображайся та не ображай сама нікого.
Не намагайся будувати непрозорий тин
І завжди бережі в душі, що маєш ти святого.
І сонні очі раптом відкрили сонця промені,
Небесну скелю стали пробивати відчайдушно.
Відбились від стіни гладкої, ніби голеній,
Дивилися на світ, всміхались простодушно.
Та ненадовго це, бо вже чекала злива -
Втомилась від напруги утримувать вологу.
Події розгортались швидко, так бурхливо,
Що загубилися у часі всі необхідні застороги.
Дивний ранок
© Copyright: Нелли-Киев, 2019
Свидетельство о публикации №219091801280
Свидетельство о публикации №219091801280
Рецензии
Затягує, чіпляє, дивує...
Світ мерехтливих, нібито казкових, образів, які живуть в чиєїсь благословенній душі, що зіткана з непростих почуттів, де є світло та тінь, відчайдушність, всепрощення й покаяння...
Мені вважається шлях до Храму, Храму доброти. Аби тільки він не виявився побудованим на піску.
Але що вічно у цьому світі? У цілому Всесвіті?! Сонце, що зігріває Землю, колись згасне... Отож кожна мить нашого життя священна. Хіба люди не здатні бути щасливими?!
З повагою,
Валентина Петряева 22.09.2019 22:16 • Заявить о нарушении
Світ мерехтливих, нібито казкових, образів, які живуть в чиєїсь благословенній душі, що зіткана з непростих почуттів, де є світло та тінь, відчайдушність, всепрощення й покаяння...
Мені вважається шлях до Храму, Храму доброти. Аби тільки він не виявився побудованим на піску.
Але що вічно у цьому світі? У цілому Всесвіті?! Сонце, що зігріває Землю, колись згасне... Отож кожна мить нашого життя священна. Хіба люди не здатні бути щасливими?!
З повагою,
Валентина Петряева 22.09.2019 22:16 • Заявить о нарушении
Дякую за відгук, пані Валентино.
Мені важко відповісти Вам, бо кожна Людина має свої погляди, свої
взаємовідносни з друзями, знайомими...
Але...
Коли була в лікарні, раптово різко похолодало. Отож попросила принести шкарпетки. Принесли. З великими дірками, не мого розміру.
О дванадцятій годині завжди мені дзвонили. Сміюсь, розповідаю.
Ввечері дзвінок: я тут поблизу, то зайду провідаю.
Приходить, витягає три пари шкарпеток. От і все.
Людина приїхала з другого кінця міста.
Не треба нічого будувати, а трохи оглядатись і чути.
Мене такі речі вражають, як перше, так і друге.
Але це Життя, яке складається з хвилин кожного дня.
Йду з магазина, купила персики - великі, рум'яні, солодкі. Сидить на вході понура конс'єржка.
- Можна я вас пригощу смачними персиками?
- А чого це, - дивиться перелякано на мене жінка.
Ледь вмовила.
Люди почали лякатися, коли щось нестандартне.
Вдячна Вам, Валю, за розуміння.
З найкращими побажаннями
Нелли-Киев 24.09.2019 17:32 Заявить о нарушении
Мені важко відповісти Вам, бо кожна Людина має свої погляди, свої
взаємовідносни з друзями, знайомими...
Але...
Коли була в лікарні, раптово різко похолодало. Отож попросила принести шкарпетки. Принесли. З великими дірками, не мого розміру.
О дванадцятій годині завжди мені дзвонили. Сміюсь, розповідаю.
Ввечері дзвінок: я тут поблизу, то зайду провідаю.
Приходить, витягає три пари шкарпеток. От і все.
Людина приїхала з другого кінця міста.
Не треба нічого будувати, а трохи оглядатись і чути.
Мене такі речі вражають, як перше, так і друге.
Але це Життя, яке складається з хвилин кожного дня.
Йду з магазина, купила персики - великі, рум'яні, солодкі. Сидить на вході понура конс'єржка.
- Можна я вас пригощу смачними персиками?
- А чого це, - дивиться перелякано на мене жінка.
Ледь вмовила.
Люди почали лякатися, коли щось нестандартне.
Вдячна Вам, Валю, за розуміння.
З найкращими побажаннями
Нелли-Киев 24.09.2019 17:32 Заявить о нарушении