2. Clockwork pumpkin s

Була друга половина дня. Я пiднявся до Володимирського узвiзу, й пiшов на Майдан незалежності щось перекусити бiля Бесарабки. Колись, тут ошивались всілякі волоцюги, аферисти, та інша не викликаюча довіри публіка, яка загубилась в цьому житті, наче осіннє листя між рядами ринку і найближчих до нього прилягаючих вулиць.  Так і зараз, тут частенько можна було зустріти сумнівних персонажів, яких, по старій звичці продовжує тягнути в усілякого роду авантюри - любов до вільного життя та свободи. Ліві та праві екстремісти, футбольні фанати,  вегани і мясоїди, хіпстери, та інші фріки які стоять в черзі за фаляфелем або шаурмою. Сідаю за столик, поглядую по сторонам, та бачу дуже знайоме обличчя. Та це ж той божевільний, який обмалював місто, страшилками про кінець світу, чіп на лобi - 666 і т.д. Його звати Панас, і він мій друг. Знімаю капелюх та махаю йому. Середнього зросту, на голову менший од мене. В рубашці та піджачку , одягнутому поверх жилета, з карману якого виглядав позолочений ланцюжок з антикварним годиником. Взутий в туфлі схожі на броги, і з руснявою, майже рудою бородою та одягненим поверх голови кепі. Нещодавно йому виповнилось 30 років. Він справляв про себе враження поважного чоловіка, який давно відійшов від всіх цих "двіжух", і про таких, кажуть що в них з'явилася "жінка, сім'я , діти"... Але в нього нічого цього не було, і здається, що він знайшов для себе щось набагато цікавіше. Панас схожий на Леприкона. У нього весь час блистять очi. Наче б то десь поряд, з ним завжди знаходиться горшечок повний золота, якого видно тільки йому. Колись, вiн мав невдалi стосунки з якоюсь дiвчиною, i пiсля, зарiкся що бiльше не збирається цього робити. Родичi та знайомi, думають що вiн став гомосексуалiстом. Панас, на це нiколи не ображався, i любив часом пожартувати, про свою наче б то нетрадицiйну сексуальну орiентацiю. Хотя насправдi, пару років тому, вiн прийняв обіт без шлюбності, і каже мені що почуває себе чудово. На вигляд він і справді був  щасливим. Дуже спритний, i надзвичайно функцiональний для своеї тiлобудови. Може запросто зробити сальто, крутанути колесом або сiсти на шпагат. Це рiдкiстний тип людей. На половину хитрий буржуа, друга його сторона, це ревностний Християнин, який бiгає вночi з банкою краски, та розмальовує стiни мiста призивами покаятися i їхати жити на дачу - рятувати там свою душу...
Вiн, як в тiй Ірландськiй легендi, наче й справдi, зачатий вiд доброi Феї, та злого Духа. Я цiную нашу дружбу, i вважаю, що це - не аби яка честь, бути другом Леприкону. - Привіт, друже!
-Дуже радий тебе бачити, каже менi Панас, мiцно тримаючи руку, i обiйнявши мене за плече.
Не дивлячись на його дивакуватiсть , вiн був доволi серйозною людиною, i в нього, тут на ринку, була своя точка де вiн займався продажом гарбузiв.
НЕ ТИМИ ШО «АРБУЗ», I ТИМ БIЛЬШЕ, НЕ ТИМИ, ШО "ТЫКВА", ЯК ЗВИКЛИ У НАС БАЛАКАТИ, ВСЯКI "ПО РУЗКЕ ГОВОРЯЩIЕ" , БО НАСПРАВДI, ТО "КАВУН", - А ЦЕ БУВ, СПРАВЖНIЙ НАШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ "ГАРБУЗ"!!!
Я вiрю що колись, його продукт буде простягатися та наповнювати торговi шляхи од Сяну до Дону, вiд Днiпра та до Чорного моря. Почавши свiй шлях, з ринкiв Троєщини i Бесарабки , згодом вiн захопить весь свiт і стане дуже багатим та поважним Паном, в кабiнетi у якого замiсть "глобуса", стоятиме наший Український гарбуз ! А потiм... потім все одно буде кінець світу.
- Давно не бачились, братику, як твої справи? Що нового? питає він у мене.
- Тiльки що розiйшовся зi своєю, зовсім коротко вiдповiв я.
- Я так і знав що таке буде! Вони завжди так роблять. Почав бубніти Панас. 
Ходімо прогуляємся. Зараз тiльки почекай, я швидко, каже Панас, зникаючи десь за прилавками. Через хвилину вiн зявляється по "Леприконськi", випригнувши наче з-за пагорбу, смiється та показує двi пляшки вина, i ми з ним, йдемо до Марiїнського парку.

***

Перейшовши дорогу, бiля магазину "Roshen", Панас зауважив, що весь так званий успiх наших вітчизняних олiгархiв, та президента Петра Порошенка в частностi, полягає в тому, що вiн, як iншi "червонi директори" та недобитi комсомольцi iз номенклатури, привласнив собi, кондитерку К.Маркса, тобто вкрав.
Нiхто з них, не докладав руки, аби створити щось видатне та нове, як то зробили Стiв Джобс або Ілон Маск. Адже всi тi чудові цукерки, як то наприклад наша "ромашка" , створювали не вони. Їх технологія, це привласнити собі, те що належить народу, тобто Богу. Та назвати своїм, тобто знову вкрасти. А зробити так, щоб людина куштуючи цукерку, з назвою звичайної польової квiтки, могла задуматися, чи то справдi, на смак такою i має бути ця ромашка, квiтка якої, насправді мало чим вiдрiзняються вiд тої же наприклад полинi... Це чудо.
На таке, здатний лише той, хто на собі відчув цю гіркість буття. Протестувавши сотні забракованих мікросхем, та спробувавши на смак, не один букет із польових квіток, які сплітались в терновий вiнець для того, хто насмілювався пізнати мистецтво алхімії - перетворювати гірке на солодке, воду на вино, а камінь(у випадку С.Джобса то була пластмаса) на золото.
Саме такими були троє волхвів , які прийшли далеко зі сходу, зустрічати у Віфлієм новонародженого месію. Слідкуючи тільки за зірками в небі! Наголошував Панас. Або ще, як той християнський самiтник, який тримав пiст в Аравiйськiй пустелi, та розпізнав маленького пророка Мухаммада… - За особливими плямами на на його тiлi… захотілось мені доповнити.
- А Київський торт ? Ти знаєш як зявився Київський торт? То ж, взагалi шедеврально! зайшовся новим подихом Панас. - Вiн був створений як і все величне в нашому світі помилково. Наче б то хтось, забув, вчасно додати необхiдний інгредієнт, до рецепту звичайного кремового торта, а спробувавши, так вийшло краще чим було.
"Всi великi досягнення людства, були зробленi МIЖ IНШИМ. Хотiли спецiй, а вiдкрили Новий Свiт.. Коли найпершi прийшли за Христом, вони до кiнця все ще не вiрили, що це Бог, лише хотiли послухати. Хтось iз цих апостолiв хотiв iндивiдуального зросту. Можливо, когось цiкавили дива. Комусь набридло працювати. Хтось шукав для себе маленького iндивiдуального сенсу, щоб виправдати свое iснування. А виявилося, що вони брали участь у найбiльш значнiй iсторичнiй подii всiх часiв i народiв. А вони не знали цього. Вони лише тупцювали за людиною , яка iм сподобалася. ".
Панас продовжував розповідати і мені здалось, начеб то вiн за кимось це повторює, наче б то не давно десь прочитав, або вiд когось почув,(можливо справді потрапив у секту) i йому дуже хотiлося передати свої враження.
Наша розмова привертала до себе багато уваги. І при кожному незручному поглядi перехожих, Панас починав говорити ще голоснiше, роблячи наголос на словах; "ФАНАТИЗМ" i "РЕЛIГIЙНА СЕКТА". Мені подобалось його слухати, це заворожувало. Спiймав себе на думцi, що якби побачив десь на вулицi таких персонажiв зi сторони , то подумав би що й справдi якийсь Маркс iз Енгельсом, готують до видавництва свiй "капiтал". Чи то зовсiм, Ісус знову прийшов позвати за собою своїх апостолів. Бабуля, яка продавала в переходi сiжки поштучно , почувши нас, прошепотiла з кимось балакаючи по телефону, - божевiльнi...

***
3

В столицi осiння пора. Це коли вже поспiли яблука i грушi, а всi розмови про те, якою цього року буде нова модель "Iphone".
Думаю що там, в Эдемському саду, коли звiдти пiшли Адам i Эва, теж почалась осiнь. Навкруги вже нiкого не соромлячись , стоять голi дерева, куча опалого листя i безлiч фруктiв розкиданих долi, яких тепер нема кому збирати. Виглядає, наче б то сьогоднi покинуте село, звiдки люди повтiкали до мiста. розказую я Панасу. -Так шо, ти тепер хочеш їхати з Києва до себе в село? - Ага, на дачу до Батька. Панас зрадiв i почав розливати в стакани вино. 
- Розумiєш, почав я. У свiтi є три типи жiнок. Я би хотiв собi наприклад якусь Дiву Марiю. Що готова була би переховуватися з тобою вiд влади i прокинувшись посеред ночi тiкати в iншу країну. Тiльки тому, що її чоловiку приснився сон , в якому так повелiв зробити Господь.
Та здаеться менi, якщо нам негiдникам i свiтить Марiя, то хiба що тiльки якась пропащая Магдалена... Але ж навiть i вона, як не крути, а виходить, що врештi решт, свята жiнка. Яка буде з тобою завжди поряд, слухати твої проповiдi, чекати i вiрити в тебе , якщо навiть у свiтi живих, тебе вже зовсiм i немає. Вона була першою, хто побачив воскресiння Христове, i щоб вона тебе покохала, треба бути мiнiмум як Iсус... А для нас, хiба що тiльки стерви , якi люблять "aple" i зовсiм не те що лежить в сiльському забутому дворику. Ми любимо тих, що широко вiдкривши рот, шиплять язиками, обливаючись ядовитою слюною. Бiльшiсть чоловiкiв, iдуть саме за такими, солодкоголосими, самозакоханими, iдуть подалi вiд райського саду. Ми могли б з нею бути, як Марiя i Йосип, чи , хотя би як Боннi та Клайд, а вийшло як у Адама i Эви... Я виглядав не перспективно в її очах. Заробляю не багато, освiти не має. - Але за шось же вона тебе покохала ?
- Коли ми з нею познайомились, все моє життя, було як пiсня Сiда Вішеса, брудним і надiрваним голосом, з кричущою назвою "NO FUTURE", вiдомого на той час панк гурту. Менi було плювати на моє майбутне i загалом на весь свiт, з його перевернутими цiнностями. Світ, де люди спотворили поняття любовi i всяких чеснот, або просто викинули на смiття за ненадiбнiстю. Це був бунт проти всесвiту. Постiйнi акцiї, маршi, протести пiд революцiйними гаслами. Вона думала що я крутий хлопець. Деякий час її це приваблювало. А потiм , коли стало питання нашого з нею майбутнього , вона сказала що втомилась i хоче стабiльностi. Я не хотiв її втрачати, i зрозумiв, що вона тоді, замiнила менi весь свiт, в якому я знайшов те, чого менi не вистачало в справжньому, любовi i чесноти... Тому, я вирiшив влаштуватись на роботу помiчником маляра.
Кожного дня їдучи з роботи в вагонi метро, коли на мене втомленого i вимазаного в краску дивились люди, я обманював себе i мрiяв , наче б то насправдi, я якийсь Ван Гог або Тарас Шевченко , тiльки но вийшов з майстернi, де готується "новий-видатний" шедевр, який згодом мене прославить на весь свiт, чи хотя би тут в Українi.
Я приходив додому, втомлений пiсля роботи та лежав на кроватi, вона клала голову менi на груди i я дiлився з нею своїми мрiями. Тодi, вона мабуть i зрозумiла, що нiякий я не Маркс i не Ленiн а самий звичайнiсiнький пролетарiй iз робочо-селянської сiмї…