Стишок 85

Убей-убей-убей себя шепотом мені голосять голоса від яких вбита уже голівонька моя
Мелодичним співом вмене лунає мелодія ця
Ведь на грішну півкуллю впали ми браття і сестри з вами неспроста....

Мама жадністю була наділенна і заговорила темною магією свого жениха
Пустила у світ вона сина дурачка який обріс сиппю ядовитого кінця
Дочка глупістю була обречина Ведь в ній прокляття кричало що хочу жениха....

Скорбю Генерала життя прорито неустанною хворобою в землі зарито
Отголосками кричали стіни за що було погубленно стільки невинних дітей
Ведь хіба то золото вартувало тих жертв?
Так і зійшов генерал з вистрілом у голову
Він неготовий був прийняти тих потерь....

А ти можеш свій урок прошити і цілущою силою рану свою зашити
Ведь грішив ти хоть зі зла но в тобі ще світлом горить душа
Серце твоє як дира там біллью тече ядовита ріка
Но Христос прощення возніс і тебе в обійми свої припедніс.....

Мучиться твоє неістове жіноче Я
Яке вірою серце твоє стерегло
Но обричоність одиночества так і не прийняло
Тікають від тебе женихи як від вогня
А ти ридаєш у пустого вікна
Послідній зов в молитву ти вклади
І свічу вірою запали
Відкриється картина життя твого
І ти по пазлу складеш то що стакою біллью тебе по життю так бережно вело
Спасешься ти незпроста Ведь втобі воїтильниця неба ехом кувала серебро....