Довершено - Мiсто Свiтанку

                «Місто! У час здичавілих світанків
                Подихом в кожній молекулі пари…»
                (Еміль Верхарн)

Місто,
Де Сонце лише прокидається:
Не знає тендітне й ліниве
Чи то лише сон – його нетривке продовження,
Чи справді місто, що живе лише о цій порі
Реальність:
Плетиво дхарм матерії й часопростору.
Сонце лише зазирає –
Продирається крізь сутану темряви,
Крізь саван сивий розпухлих хмар,
Але воно бачить очима вогненними
Місто, яке живе лише на світанку
А потім знову вмирає,
Конає в нових вогняних стрілах
Світила, що надто гаряче
Для його стін прозорих.
У тому місті живуть тіні –
Свідки старих повстань
І нових революцій та бунтів –
Тіні Платона – на стінах печер
Яке називають Містом:
Містом Світанку.
Воно закутається в ковдру хмар
І буде спати сном старих паротягів
(Де всі рейки залізні іржаві,
А світлофорами банькуваті сови)
До світанку наступного,
Що неминуче настане
Після довгої ночі з більмом Бетельгейзе
Серед неба чорного – сліпої баби-історії.
Місто Світанку
Оживає лише на мить
Щоб знову стати
Руїнами духу.


Рецензии
Що до Бетельгейзе, я чув - доживає зіронька свій вік, але ж спалахне наднова і осяє місто світанку та й стане нарешты відродженням духу, а тіні свідків старих повстань згинуть!

Дякую, Шоне, за романтичний вірш!

Ваш!

Станислав Бук   30.09.2019 22:37     Заявить о нарушении
Саме так! Оце то буде видовище - зірка яскрава як друге сонце......
Дякую за відгук!

Шон Маклех   01.10.2019 13:57   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.