Вспишки ночі озаряють небеса
Крізь лютий холод горить віра моя
Успокоєння в душу прилетіло
І місяць полукругом містичним заревом суть мою земну запечетлило....
По дню світає і небо малювниче мережево одягає
Сонце виходить з легка тенети землі радісно віта
Освітляє знаменно сьогоднішнього дня
Перевороти душам людським даря
І для деяких це буде особлива мить
Ведь світло породжує благословенну полосу
Яка за собою веде неабияку красу
Людей разом обєднати щастям і радістю вузлами зєднати
Обдарованний вінець немов чарівно-казковий земний кінець....
Стишок 87
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219100300040
Свидетельство о публикации №219100300040
Рецензии