89
На самому краю гори
Сивий старенький старець
Роспалив кострище сердець
Вогнище тріщало й кувало
Іскорками у верх радісно взлітало
Мудрець в небо заглядав
І судьбу свою в азбуку складав
Зоряним сяйвом стежку обвело
І як відзеркаленням в душі щастя зацвіло.
Свидетельство о публикации №219100501816