Жовтневе

Зчорніло небо, немов думками вкрито
Людини, що не в змозі свій вгамувати біль.
Невже насправді може існувати мито -
Дозволить відкупитись від життєвИх свавіль.
Важка була весна, та вже холодна Осінь.
Бувало завжди, що лід тане одразу навесні,
Як милувало сонце, здавалось досить,
Щоб знов запрацювали всі весняні млини.
Щось зараз сталося, зміліли річки мрій,
Не вбереглись сади надій від обмерзання.
Як пустував, сміявся дивний хуртовій,
Немов весна минула була в житті остання.
07.10.2019


Пожовкле листя здалося здалеку ніжними квітами,
що зачаїлись у пізніх, осінніх ще зеленіючих хащах.
А поряд троянди були втомленими і засмученими,
Ніби вони завжди пам’ятають життя своїх пращурів.
У Осіні свої кольорові смаки, правила її поведінки.
Квіти, щоб утриматись, падають на металеву сітку,
Ковтнути повітря, відчути себе живими ще хвилинки,
Та згадати найкраще, що було неочікуваним улітку.
01.10.2019