Згадуючи минуле... частина друга

                ЗГАДУЮЧИ  МИНУЛЕ…
                ЧАСТИНА ДРУГА

     Зараз, продивляючись новини з усього світу в Інтернеті про розвиток авіабудування, про досягнення в науці пов’язаній з авіацією, розумієш, наскільки ж змінився світ навколо тебе, як вже далеко той час, коли ти виконував свої перші злети та поривався увись, в блакитне небо!.. Читаю висловлювання, напевно ж молодих людей, що безпосередньо пов’язані з сучасним авіаційним світом і часто помічаю сарказм в їх репліках, звернених до спогадів старших авіаторів, які жили ще в часи народження сучасної авіації: “Ну, що Ви пускаєте сльозу та розпускаєте нюні по тим доісторичним часам, краще озирніться навколо – полюбуйтеся Боїнгами і Ейрбасами, ось на що потрібно рівнятися!”

     Розумію – вони праві, потрібно рухатися тільки вперед, в цьому якраз і є сенс життя людини… Та мої мозкові звивини все ж з цим не згодні і вибудовують в пам’яті МИНУЛЕ! От і зараз споглядаючи старі фото на сторінках “Цивільної авіації ”, натрапив на фото красеня-лайнера Ту-144 і ці невгамовні сірі клітинки негайно, навіть не питаючи в мене дозволу, малюють яскраву картинку моєї першої зустрічі з цим лайнером.

     В штурманській готовлюсь до польоту – завтра необхідно перегнати літак Ан-2 для планового ремонту з Кизил-Орди через Чимкент в Алма-Ату (там знаходиться авіаремонтний завод). Вивчені необхідні для перельоту документи, складено план радіозв’язку. Огляд літака та його заправка буде завтра, з ранку… От тоді й почнеться тріпання нервів – для командира літака то не є новиною, бо при відправці літака на авіаремонтний завод, інженери та техніки намагаються укомплектувати його обладнанням, термін експлуатації якого, або вичерпаний, або майже вичерпаний. Так і є – вилетіти зранку неможливо… При передпольотним випробуванням двигуна виявлена тряска, та й радіонавігаційні прилади дають збої…

     Поки усунули несправності, пролетіло кілька годин – вилітати довелося у другій половині дня, тому в Чимкенті вимушені були ночувати, а наступного дня верхівки гір цілий день були затягнуті хмарами і не було можливості перелетіти через гори!.. Тож ще одна ніч в готелі, а зранку чисте небо та видимість мільйон на мільйон і політ над горами, який завжди викликає в мене захоплення – мусиш схилити голову перед величчю та красою природи! Але ж то така особливість професії пілота, потрібно завжди бути напоготові – несподівано відмовляє радіокомпас та рятує добра видимість і спокійні метеоумови!.. 

     Після посадки та при рулінні на стоянку авіаремонтного заводу, раптом, побачив красень-лайнер Ту-144-й, який стояв поряд з рульожною доріжкою, по якій треба було рулити моєму літаку!.. Це було так несподівано – до цього моменту ми його вживу ніколи не бачили!.. Та ще й рулити довелося під носовою частиною цього гіганта – це вражає, наче пробіжка божої корівки повз слона!.. Коли наш літак був під самим носом цього велетня, то від нашої маківки було ще кілька метрів до його носу!..

     Мигцем, як можна швидше, здали свій літак і бігцем до Ту-144-го, цікавість зашкалює – дуже хочеться роздивитися новинку радянської авіатехніки. Літак ще в заводській, зеленуватій окрасі – навколо нього зібрався натовп робітників аеропорту, але до самого літака нікого не підпускають люди в цивільному (напевно особисти). Я набрався нахабства, підійшов до самого показного, імпозантного мужика: “Ми щойно здали свій літак Ан-2 в ремонт  на завод, дозвольте роздивитися це чудо – Ту-144-й, можливо ми більш ніколи не матимемо можливості так зблизька бачити його”.

     І що дивовижно, він сам завів нас по трапу в пасажирський салон, де знаходилися інженери та техніки. Майже весь простір був зайнятий вимірювальною апаратурою, виявляється – це були випробувальні польоти перед відкриттям пасажирських рейсів Москва – Алма-Ата – Москва. З яким захватом ми оглянули тоді цю авіатехніку. Нині, молодь, та й нас, людей більш дорослих дуже складно здивувати новинками техніки. Людство вже звикло до появи будь-яких неймовірних відкритій, а от років п’ятдесят тому ми так щиро дивувалися будь-яким досягненням науки і особливо в авіації та космонавтиці. І сірі клітинки в наших мозках час од часу нагадують нам про ті, такі далекі, та все ж незабутні хвилини нашого життя!

Copyright: ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ      – 2019-й рік
Переклад українською мовою      – 2025-й рік