Ммм.... давай його заворожимо
Усі сили темні вложимо
Порочні соки наведем у сни
Ламаючи чоловічі гудзи
Щоб душився і кривився
В немочі життя розложився
Шпиці серця на столі роскину
А ти з жадністю запхай руку в цю павутину
І погребеш своє життя в гірьку рутину.
Хитрості посміхнемось а дурість покладем у задній карман, щоб лютістю не пробрався єблан.
Христос прощення вознесе но вампіризм з душі невкраде.
Дракула скриє поля, згуститься наймрачніша тьма, хтось пожме живі родючі поля із життя в життя мелодично оберегом храня від зла,
хтось буде мучитись поколіннями стуча за що нам Мамо така страшна випала судьба.
Появиться змія шипя шурша яд злоби в собі так довго несся.....
Взійде Творець На Гору З Широким Змахом Руки
Поклон Дітям Своїм Припіднести....
Вітрами бурями й дощами посил дійде і спасіння і кінець Жрець Верховний у Потаємну книгу занесе.....
Стишок 94
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219101400136
Свидетельство о публикации №219101400136
Рецензии