Стишок 92

Любиш говорити чи творити
Може співати а може й надихати
Людей зустрічаєш мимольотно всі барви
Емоцій на їхніх лицях ти читаєш
Може маєш дар і їх тонко відчуваєш
Погружаясь у низи гріха кладеш чисті монети чутья, і уже знаєш блаженно від кого що чекати
На ізгибах і поворотах свого життя
Сам то мабуть розцвітаєш і кудись загадково взлітаєш....

Усе вокруг загадково хтось звязав
І потаємно нам в серце спіраль рятівну послав
Шукаєш хто ворог а хто друг
В очі прохожим заглядаєш паузу тримаєш вивчаєш, і обовязково якийсь свій пил ти їм залишаєш
Сам то мабуть розцвітаєш і кудись загадково взлітаєш.....

Шагаєш далі марку своєї душі трима
Наблюдаєш як зводить щось людей неспроста
Хтось рубиться між собою стихіями вогня і льда
А когось попросту зїдає внутрішня пустота
Сам то мабуть розцвітаєш і кудись загадково взлітаєш....

Приймаєш удари життя непереможного бійця
Благосклонно чи то славиш чи клянеш небеса
Хтось посміхається тобі воудешивити
Стараясь твої почуття
А хтось і у сни залітає і таємно тебе від всякого злого оберігає, а може й союз душі предлагає
Що ти не сам, і не прокисав від жаллю в одиночку по однотонним кислим вечорам
Сам то мабуть розцвітаєш і кудись загадково взлітаєш.....

Застряг чи то зламався
А може й задешево продався
І тут ти поняв що урок ти зцього ніякий невзяв
І хитро на десятки літ взяв й попросту пропав
Сам то мабуть розгубився і кудись загадково поспішився....

Назад тебе повернуть світлі міражі й дарованні небесні вогні
Сумніви темноти зламати і в слідуйще покоління знання подарувати
Всі загадки буття свого розгадати й розшифрувати лиш тоді на крилах земну прірву прийдеться покидати....