Моменто море Украиноязычная версия

Текст на русском языке - по ссылке:
http://www.proza.ru/2017/06/28/282


Замість епіграфу:

За які ж такі гріхи Творець виділяє декого із простих смертних і якраз карає, а не благословляє, їх здатністю зазирнути в чуже і своє майбутнє? Блаженні, хто в невігластві, бо якраз ним не позбавлені вони мотивації … жити вперед.

Володимир Брянцев
MEMENTO MORI
(Уривок з роману «Дорога в один кінець»)

 … Уже в сутінках, десь за Кіровим, загорілися різко стопсигнали на «212-му» Клима, і запульсувала помаранчевими спалахами його «аварійка». Стали. Вадим побачив, як пробігли кудись вперед водії із самоскидів, котрі йшли на хвості. «Напевно, аварія. Піти глянути, чи що?» - подумав і став натягати на плечі бушлат.

Метрів через сто п'ятдесят попереду розрізнив у сутінках, які нестримно згущалися,  постаті, що хаотично метушилися, і якесь нагромадження в клубах чи то диму, чи то пари. Вадим підійшов ближче і немов миттєво перенісся на серпантин дороги в афганських горах Гіндукуш. Важкий лісовоз «УРАЛ», який чомусь виїхав на зустрічну смугу, зніс з дороги і втиснув у кювет замориша ГАЗ-51 із написом «МОЛОКО» на цистерні. Білі патьоки сочилися із розідраної ємності і застигали потворними язиками  на морозі. А із пробитого бака «УРАЛа» хльостав бензин, поширюючи навколо запах, який з кожною хвилиною посилювався, наганяючи жах на оточуючих.

Водійські  дверцята в  кабіні «газона» вже виламали ломом і намагалися дістати звідти затиснутого шофера.
Раптом над скопищем, як грім серед ясного неба, вдарив різкий пронизливий звук: вочевидь, замкнув від удару клаксон на «УРАЛі».

- Тікайте всі! Зараз рвоне!!! - закричав істерично хтось, і люди, що порпалися біля понівечених машин, судорожно полізли із кювета на дорогу. Бензин жовтим кольором сечі забарвлював сніг, перемішуючись із струмочками молока, яке цідилося крізь пошкоджені шви цистерни. Всі завмерли на безпечній відстані, чекаючи кінця трагедії. А крізь пронизливий звук клаксона, що різав вуха і душі, проривалися відчайдушні крики затиснутої в машині людини, котра несподівано прийшла до тями:

- Люди-и-и! Братики! Рятуйте! Рубайте ногу-у-у! Що ж ви, сволото! Сокира в ящику за кабіною! За кабіною, чуєте?! Рубайте-е-е-е! Проклинаю-у-у-у! Рубайте-е-е-е!

Хтось із закляклого натовпу рвонувся, але інший схопив його за рукав:

- Куди, скажений! Зараз десь заіскрить сигнал, і все злетить до дідька! Йому вже не допомогти!

Страшна мізансцена дорожної драми зафіксувалася на трасі, що покривалася завісою  сутінків. Завмерлі в обидва боки колони машин у сполохах аварійних вогнів, натовп тих, хто знайшов в собі сили вкарбувати трагедію у свою пам'ять, скупчився віддалік, і неприродне, - звіряче, виття клаксону над усім цим. Воно було немов передсмертний рев недобитої тварини. Акумулятор сідав, знижуючи тон виття, і здавалося, -  останні краплі крові, разом із життям, покидають приречену живу істоту.

- Вадиме?! А ти чого тут?! Ану марш до бісової матері в машину! Я кому сказав?! Бігом, кажу, до машини! - Савчук зло смикнув за рукав скам'янілого Бута. - А-а-а, матір вашу! - брудно вилаявся і відчайдушно кинувся до кювету, витягаючи на ходу із штанів поясний ремінь.

За ним ще хтось метнувся слідом. Савчук істерично і матюком одному крізь виття клаксону:

- На тримай ремінь! І миттєво джгут, коли скажу, зрозумів?! Не випускай з рук ремінь, поки я не скажу, твою … !

Підбігло ще кілька чоловік. Савчук рвонув кришку ящика за кабіною «газона» і вихопив сокиру:

- Розступіться, на … ! Геть усі, я сказав!

Слухняно відринули від машини.

- Руку! Руку прибери, розтуди твою матір - курву! – страшним риком заволав Савчук, і затиснутий  в кабіні водій підняв руки, наче здавався в полон на милість жорстокого переможця. Один із тих, що підбігли, інший слідом за ним, із жахом усвідомивши, що зараз станеться, рвонули накарачки по відкосу кювету назад на дорогу. А звук клаксона слабшав через здихаючий акумулятор, і все голосніше, і голосніше тиснув тепер смертним відчаєм на заціпенілих спостерігачів крик засудженого долею шофера.

Савчук розмахнувся, наскільки дозволила тісна кабіна «газона», і всадив сокиру нещасному в ногу вище коліна. Раз! Другий! Шофер тільки охнув. Обірвався і його крик, і неначе задавився, нарешті таки здохнувши, клаксон. Лише двигуни закляклих на трасі машин байдуже і монотонно ворушили мертву тишу, що нарешті настала.

Ривком вирвали тіло із розплющеної кабіни, роздираючи залишки уцілілої після удару сокири плоті і штанину. Кров вдарила струменем, забагрюючи брудний, затоптаний чобітьми сніг.

- Джгут! Швидко джгут, чого стоїш?!  - завив у відчаї Савчук. - А, курви! - Він вихопив ремінь у блідого помічника, що, зблюнувши, осів у молочно-бензинову кашу.

- Приберіть його звідси до біса, кому кажу!

Щосили стягнув ременем куксу ноги шофера, котрий враз обм'якнув і замовк, закотивши смертно очі на білому, мов крейда, обличчі.

- Взяли його! Ну, чого стоїте, розтуди вашу курву?! І швидко нагору всі! Бігом! Бігом!

Бензин не рвонув. У морозному повітрі він спалахнув спочатку кволим язиком полум'я, ніби демонструючи, яку повільну і болісну смерть готував шоферу «газона» - засудженому за щось невдячною долею, але так несподівано помилуваному. Та швидко отямившись і ніби розсердившись, що жертва так легко уникла своєї участі, бензин одним махом накрив вогняною ковдрою обидві вантажівки, що  зкліщилися насмерть.

Не буде ні обеліска, ні хреста в цьому кюветі. Залізу безсловесному хрестів не ставлять. І  людям, котрі вижили, - теж. Ті, що вціліли,  будуть намагатися забути це місце, але навряд чи зможуть позбутися вклепаного в пам'ять страшного видовища до кінця свого життя.

Обгорілі останки машин відволочить геть дорожна служба, а природа з часом загладить свіжою зеленню сморідний попіл. І будуть пролітати інші, - ще не лякані, завсідники доріг повз це порожнє місце під свистопляску магнітол у кабінах, але вже через якийсь десяток кілометрів таки виштовхнуть бравурну касету дотиком пальця. Зігнуте кермо в обрамленні траурного вінка на узбіччі змусить мимоволі послабити і тиск ступні на педаль акселератора.

«Memento mori». «Пам'ятай про смерть» …

Електронна російськомовна версія роману "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ" - за посиланнями на ресурсах: ЛітРес, Андронум та ін.