Напрочуд повилазило сміття.
У злі злилися хащі та сполуки.
Насамперед в усіх кутках життя,
Скрізь западенці та башибузуки.
Який він, западенець, з себе? Він -
Шалений, нетямущій розбишака.
Оці бійці з лісів та з полонин
Ось як ніщо австрійцям і полякам.
Ти маєш бути їхнім - чи з осель,
Чи депутат, чи журналіст, чи мер ти.
Їм треба більше влади та земель,
Бо хочуть жерти - щозавгодно жерти.
Де ж ті стосунки чесні і прямі?
Вертатися би до яких каденцій?
Де закружляло всупереч сім`ї?
Де взяли гору кляті западенці?
Де все пійшло не так? Де стався ссув?
Де коліі біди не в тому дусі?
Гидото-вишиванцем він не був.
Він лагідно кохав полячку Дусю.
Бодай оця хвороба - не на час.
Жорстока сліпота немов, неначе.
Вже грець співати мантру: "Наш Тарас!"
Він гепнувся б, коли б оце побачив.
Тарасова пiсня
© Copyright: Ширяев Николай, 2019
Свидетельство о публикации №219101700883
Свидетельство о публикации №219101700883
Рецензии
